Жінка невтомної праці : Ольга Заяць

Сьогодні 110-а річниця від дня народження Ольги Заяць, педагогині, диригентки, культурно-громадської діячки. Вона народилася 30 жовтня 1914 року в Стрию. Батьки тернопільчани. Закінчила Стрийську вчительську семінарію УПТ «Рідна школа» (1933), Стрийську музичну школу з класу скрипки, Вищий музичний інститут ім. Лисенка у Львові. З юнацьких років – член Пласту, згодом Союзу українок. Учасниця культурно-громадських заходів у Стрию. Викладала в самоосвітніх гуртках Союзу українок. У 1939-1941 рр. працювала вчителькою співу, природознавства Верхньосиньовидненської середньої школи на Сколівщині. Через роботу в «Просвіті» пожвавлювала культуру, в якій на той час вже працювала після посади сільської вчительки.

Під час німецької окупації була викладачем скрипки Стрийської музичної школи. У 1945-1975 рр. – директор Стрийської музичної школи. Під її керівництвом колектив зберіг високий професіоналізм, почуття відповідальності. Вона не пропускала нагоди засіяти бодай зернину національної ідеї в серця вчительського та учнівського колективу, підготувала і провела не один цікавий мистецький захід. Ольга Заяць мала добрий хормейстерський та організаторський хист. Була твердою і наполегливою у своїх діях щодо захисту української мови.

Ольга Заяць керувала вчительським хором, що сама його організувала, диригувала симфонічним оркестром, звучання якого відзначалось високим професійним рівнем. Навіть у складні часи радянського тоталітаризму завдяки розумному керівництву директора в школі діловодство велося українською мовою, панувала атмосфера українства, національного духу.

Свято української книжки

Традиційно, у другій половині жовтня, в бібліотеках Львівщини проходить Свято української книжки.

Пропонуємо бібліотечним працівникам Стрийська міська Централізована бібліотечна система з 21 по 31 жовтня запросити читачів на осіннє книжкове святкування.

Цікавими будуть різноманітні інтерактивні заходи, зокрема :

• День нової книги "Осінні книгомандри"
• Бібліофреш "Осінь - час дитячого читання"
• Ювілейний вернісаж "Іменинники в книжковій родині"
• Акція "#Читомагія : читаємо вголос українську казку"
• Онлайн-подорож "Портал у світ дитячих книг"
• Літературний лабіринт "Скарб таємничий із книжкової полиці"
• Віртуальна подорож "Літературні хіти сезону", "Осіння книжкова 10"
• Флешмоб "Хай вся Україна читає, бо книга нас усіх єднає"
• Бібліоселфі "Я люблю читати"
• Літературні пазли "Українська книга серед дітвори"

Чекаємо на яскраві світлини, відеоролики з відзначення Свята української книги в соцмережах.

ХІV бібліотечний форум - 2024

💬📚Стартував XIV Львівський міжнародний бібліотечний форум. Цьогорічна тема : «Бібліотека: вічні цінності перед викликом змін».

Працівники Стрийської МЦБС долучаються до онлайн-зустрічей.

Корисні обговорення сучасних викликів та місії бібліотек в умовах воєнного стану.

 

Надії Гнатів - 80

Славен наш край талантами, подвижниками, патріотами… 18 вересня свій 80-ти річний ювілей відзначала б Надія Гнатів - педагог, громадська діячка, поетеса, подвижниця на просвітницькій ниві, яка мала своє призначення в житті і виконала їх достойно і сповна.

Народилась 18 вересня 1944 року в селі Гаях-Смоленських Бродівського району у селянській родині Антона і Тетяни Мельничуків. Після закінчення семирічки в рідному селі продовжила навчання у Бродівській СШ №1, закінчила Бродівське педучилище, філологічний факультет Дрогобицького педагогічного інституту імені Івана Франка. Працювала вчителькою початкових класів.

Познайомившись в уже зрілому віці одружилась з вчителем української мови та літератури Ізидором Гнатівим, з яким прожили душа в душу, повністю поділяли погляди і не мали двох думок, лише одну, поділену на двох. Переїхавши до Стрия з 1973 року працювала викладачем української мови та літератури у ВПУ №34. Тут у 1989 році очолила один із перших в місті осередок Товариства української мови імені Тараса Шевченка (пізніше «Просвіта»). Товариство проводило активну і послідовну роботу серед учнів училища, спрямовану на національне виховання, цікаві творчі ініціативи переконували, що «нам пора для України жить».

Пані Надя найактивніша учасниця стрийських і позастрийських подій перших років національного відродження в Галичині, багато працювала для блага Стрийської міськрайонної «Просвіти», де була членом ради, для нашого міста, для рідного Державний навчальний заклад "Вище професійне училище - 34 м.Стрий". Тут, як викладач української літератури, просвітянка обладнала чудовий кабінет української літератури. На уроках і поза ними, серед викладачів, учнів, солдатів військових частин, громади міста, а також відпочиваючих Моршина вела колосальну роботу з популяризації українського слова, пісні, музики. Професійне, вчительське відчуття аудиторії робило цікавими різноманітні заходи, зустрічі з просвітянами.

Марія Охримович-Весоловська

Марія Охримович-Весоловська (1884-1948) - громадська діячка, поетеса, майстриня художніх виробів та вишивки, політв’язень, яка виховала цілу плеяду громадських активісток, освічених патріотичних жінок, які самовіддано служили українській громаді і у важкі воєнні дні, і в період розквіту.

Народилася 28 серпня 1884 у селі Грабівцях Богородчанського району Івано-Франківської області в священичій сім’ї отця Івана Охримовича. Крім неї було ще троє братів, які здобули добру освіту і спричинилися до українського національно-визвольного руху. Закінчила 7 класів народної школи, багато читала. Здібна від природи, Марія Охримович щодня займалася самоосвітою, знаходячи час для книжки. Окрім того, не могли не впливати брати та інша родина Охримовичів, з якої вийшли відомі діячі та політики.

Вийшла заміж за правника, повітового суддю Остапа Веселовського в м. Богородчанах. У 1906 році подружжя переїхало до Стрия, де чоловік отримав посаду радника окружного суду. Марія була освічена і обдарованою з перших днів перебування в місті зацікавилася життям української громади, а особливо жіночим рухом. Зголосилася до праці в товаристві українських жінок, у 1913 році очолила його та розгорнула велику просвітницьку роботу. На жаль, це прагнення перервала війна.

Стефан Дубравський

Стефан Дубравський – патріот, просвітянин, перший голова «Просвіти» в Стрию, голова політичного товариства «Підгірська Рада», вчитель, професор гімназії, культурно-громадський діяч, меценат з родини шляхетського гербу Сас.

Народився 14 серпня 1829 року в селі Топільниці Старосамбірського району. Тут закінчив парафіяльну школу, згодом Лаврівську головну школу, Бучацьку гімназію отців Василіян на Тернопільщині, Перемишльські вчительські курси, Віденський університет. Здобув право викладати в школах німецьку, українську мови, стенографію. Під час навчання заробляв приватними уроками.

У 1854 -1862 рр. вчителював у взірцевій школі м. Кракова, реальній школі в місті Новий Сонч, Львівській вищій реальній школі.

У 1862 році переїхав до Стрия. Професор гімназії - викладав у Стрийській гімназії українську мову, стенографію. Друкував статті на педагогічні теми у Львівському часописі «Дім і школа». У 1890 р. - голова політичного Стрийського товариства «Підгірська рада», до якого входила передова інтелігенція Стрия і повіту. Багато уваги приділяв культурницьким справам, вважаючи, що підняття культури українців поставить їх на рівень інших народів.

У 1892 р. – співзасновник Стрийського товариства «Просвіта». Разом з Євгеном Олесницьким брав участь у виборі земельної ділянки для будівництва Народного дому в Стрию, для купівлі якої пожертвував значні кошти ( 10000 золотих ринських для початку будівництва). У 1906 р. пожертвував велику частину свого майна (20 тис. австрійських корон) на утримання «Руської бурси», відсотки з якого йшли на стипендії для бідних учнів (щорічно 5 бідних учнів отримували стипендії). Долею талановитих дітей турбувався завжди, створив фонд свого імені на підтримку «Просвіти» і «Рідної школи». Як свідчать історичні факти, цей високоосвічений чоловік ніколи не клявся з високих кафедр і трибун у своїй любові до народу, до рідної землі. Стефан Дубравський за натурою спраглий до знань, довгих 38 років совісно працював над освітою і вихованням молоді. За те дістав від влади багато похвальних грамот та продовжував працювати на блага стриян.

🖼🎨Талановиті й численні картини художників братів Завозіних – славне надбання Стрия й України

🖌Ігор Завозін (1959-2015) – народився 20 липня 1959 року. З малих років любив малювати. Навчався в СШ №4. З перших класів займався в різних гуртках, художній студії. З душевною теплотою згадує Ігор свого вчителя зі студії, який заохочував і розвивав творчі починання дітей-сиріт та дітей з бідних сімей.

Разом з братом-близнюком Олегом вступив до Львівського художнього училища прикладного і декоративного мистецтва ім. І.Труша. Після успішного його закінчення і службив армії працював головним художником Стрийської художньої майстерні. В 1999-2004 рр. - займався педагогічно-викладацькою роботою в Дитяча школа мистецтв с.Братківці.

Творив у техніці живопису, графіки, мініатюри, ліногравюри, іконопису, оформлення інтер’єрів, декоративно-прикладному мистецтві. Причинився до відновлення інтер’єру будинку «Сокіл» Стрийський міський Будинок культури, оформлення експозиції Стрийський краєзнавчий музей "Верховина", музичних класів Моршинська школа мистецтв імені Ірини Король, кабінетів у школах району, аграрного коледжу. Ілюстрував і оформляв книги. В 2003 році відзначений як найкращий творчий працівник Стрия.

До найкращих робіт належать писанки: «12 апостолів», «Пасха», «Богородиця». Найбільше вражають його мініатюри, одна з них – «Циганське весілля» побувала на кількох виставках. На площі 1х1 см, автор зумів розмістити вдеталях 40 фігур людей. Робота була цікавою на багатьох виставках в Україні та зарубіжжі, навіть у Японії.

Знаний як автор герба міста, проектант і оформлювач Музей-садиба Степана Бандери  у с. Воля Задеревацька, творець дуже багатьох творів сакрального мистецтва: для церков і стриян створив головну ікону Храм Всіх Святих Українського Народу м. Стрия. А ще на запрошення громади розписав церкву в одному з міст центральної України і за роботу в сакральному мистецтві церкви нагороджений орденом Агата Печерського.