Марія Охримович-Весоловська

Марія Охримович-Весоловська (1884-1948) - громадська діячка, поетеса, майстриня художніх виробів та вишивки, політв’язень, яка виховала цілу плеяду громадських активісток, освічених патріотичних жінок, які самовіддано служили українській громаді і у важкі воєнні дні, і в період розквіту.

Народилася 28 серпня 1884 у селі Грабівцях Богородчанського району Івано-Франківської області в священичій сім’ї отця Івана Охримовича. Крім неї було ще троє братів, які здобули добру освіту і спричинилися до українського національно-визвольного руху. Закінчила 7 класів народної школи, багато читала. Здібна від природи, Марія Охримович щодня займалася самоосвітою, знаходячи час для книжки. Окрім того, не могли не впливати брати та інша родина Охримовичів, з якої вийшли відомі діячі та політики.

Вийшла заміж за правника, повітового суддю Остапа Веселовського в м. Богородчанах. У 1906 році подружжя переїхало до Стрия, де чоловік отримав посаду радника окружного суду. Марія була освічена і обдарованою з перших днів перебування в місті зацікавилася життям української громади, а особливо жіночим рухом. Зголосилася до праці в товаристві українських жінок, у 1913 році очолила його та розгорнула велику просвітницьку роботу. На жаль, це прагнення перервала війна.

Стефан Дубравський

Стефан Дубравський – патріот, просвітянин, перший голова «Просвіти» в Стрию, голова політичного товариства «Підгірська Рада», вчитель, професор гімназії, культурно-громадський діяч, меценат з родини шляхетського гербу Сас.

Народився 14 серпня 1829 року в селі Топільниці Старосамбірського району. Тут закінчив парафіяльну школу, згодом Лаврівську головну школу, Бучацьку гімназію отців Василіян на Тернопільщині, Перемишльські вчительські курси, Віденський університет. Здобув право викладати в школах німецьку, українську мови, стенографію. Під час навчання заробляв приватними уроками.

У 1854 -1862 рр. вчителював у взірцевій школі м. Кракова, реальній школі в місті Новий Сонч, Львівській вищій реальній школі.

У 1862 році переїхав до Стрия. Професор гімназії - викладав у Стрийській гімназії українську мову, стенографію. Друкував статті на педагогічні теми у Львівському часописі «Дім і школа». У 1890 р. - голова політичного Стрийського товариства «Підгірська рада», до якого входила передова інтелігенція Стрия і повіту. Багато уваги приділяв культурницьким справам, вважаючи, що підняття культури українців поставить їх на рівень інших народів.

У 1892 р. – співзасновник Стрийського товариства «Просвіта». Разом з Євгеном Олесницьким брав участь у виборі земельної ділянки для будівництва Народного дому в Стрию, для купівлі якої пожертвував значні кошти ( 10000 золотих ринських для початку будівництва). У 1906 р. пожертвував велику частину свого майна (20 тис. австрійських корон) на утримання «Руської бурси», відсотки з якого йшли на стипендії для бідних учнів (щорічно 5 бідних учнів отримували стипендії). Долею талановитих дітей турбувався завжди, створив фонд свого імені на підтримку «Просвіти» і «Рідної школи». Як свідчать історичні факти, цей високоосвічений чоловік ніколи не клявся з високих кафедр і трибун у своїй любові до народу, до рідної землі. Стефан Дубравський за натурою спраглий до знань, довгих 38 років совісно працював над освітою і вихованням молоді. За те дістав від влади багато похвальних грамот та продовжував працювати на блага стриян.