Недоспівана пісня Василя Сліпака

20 грудня 2024 року, Василю Сліпаку мало б виповнитися 50…

Василь Сліпак – оперний співак світової слави, який пішов у засвіти захисником України. Волонтер, учасник Революції Гідності та бойових дій на Сході України, один з лідерів української громади Франції, Герой України. Мав унікальний голос, аналогів якого у світі не існує, мав хист до мов – вільно володів десятьма мовами. Його голос і виконання оперних партій назавжди залишаться в записах і серцях шанувальників опери в усьому світі.

Народився у Львові, перший професійний досвід отримав співаючи у Львівській хоровій капелі «Дударик», де співав понад 10 років, об’їздив пів світу, виступаючи на найпрестижніших сценах. Будучи студентом Львівської консерваторії, Сліпак багато гастролював. У 19 років взяв участь у відомому музичному конкурсі в Клермон-Феррані у Франції, здобувши Гран-прі та Приз глядацьких симпатій. Після цієї перемоги кар'єра молодого українського співака стрімко пішла вгору: сольні концерти у Франції, Німеччині, Польщі, а згодом, у 1997 році, Сліпак пройшов конкурс та став артистом Паризької національної опери. Відтоді — допоки не долучився до захисту України на фронті — Василь Сліпак співпрацював із Паризькою оперою.

Анатолій Кос-Анатольський

Анатолія Кос-Анатольського - композитор, диригент, педагог, народний артист, культурно-громадський діяч, Лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка.

Народився 1 грудня 1909 році у м. Коломиї на Івано-Франківщині в родині відомого галицького лікаря Йосифа Коса, мати – Лідія піаністка. У численному роду Косів – лікарі, інженери, письменники, адвокати, всі вони були освіченими людьми, знали кілька мов. Ще за часів студентства друзі Анатоля пожартували: "Косів у світі багато, а Анатоль – лише один. Отже, Кос-Анатольський!". Так і з'явився псевдонім.

Навчаючись у Станіславській гімназії  Анатолій створив хор, почав записувати пісні. У 1931 році закінчив юридичний факультет Львівського університету, а в 1934р. - Львівську консерваторію ім. К. Шимановського. У 1930-х разом з Леонідом Яблонським, Богданом Весоловським та Степаном Гумініловичем входив до складу популярної тоді на Львівщині «Джаз-капели Яблонського» («Ябцьо-джаз»). Це були легендарні часи з вечірками і «модними віяннями» з Європи.       Деякий час він працював у власній юридичній конторі у Залізцях на Тернопільщині, але там йому бракувало насиченого культурного життя.

Осипа Бобикевич : життя гідне подиву

29 листопада 1869 році в селі Лисятичі в священичій сім'ї Йосипа Нижанківського та Осипи Тишинської на Стрийщині народилася Осипа Бобикевич – музикантка, педагогиня, культурно-громадська діячка, патріотка українського відродження.

Осипа - сестра священника, композитора Остапа Нижанківського. Інтелігентна, надзвичайно порядна і авторитетна у стрийській громаді жінка, дружина священника, письменника Олекси Бобикевича. З дитинства захоплювалась музикою, театром. Згадуючи свої молоді роки, Осипа Бобикевич розповідала про те, як постійно займалася самоосвітою, прихиляла серце до всього українського. Разом з братами Нижанківськими співала українських пісень, читала Шевченка, вишивала їм сорочки. І сільських дівчат учила вишивати, ще й книжечки «Просвіти» їм роздавала. Була піаністкою, акомпанувала стриянам до співу, гри на скрипці. Від 1892 року співала, акомпанувала в хорі «Стрийський Боян», яким керував її брат, Остап Нижанківський.

У 1903 році, через рік після смерті чоловіка, Осипа за підтримки Наталії Кобринської наважилася, маючи двох малолітніх дітей, спільно з жіноцтвом заснувати «Товариство руських женщин», яке й очолила. Гуртуючи українських жінок під гуманітарним національно-релігійним гаслом, товариство займалося десятками добрих справ для міста, зокрема опікувалося церковними громадами, сиротами, бідними людьми. На зібранні серед стриян пожертви активістки руху створили притулок для сиріт, а в 1904 році відкрили дитячі садки на Шумлявщині та Ланах. Активно працювала Осипа і в багатьох інших інституціях, брала участь в організації аматорських вистав, дитячих імпрез. Долучалася до праці української «Каси Задаткової». Учасниця різних громадських акцій.

Топ-30 кращих публічних бібліотек Львівщини 2024

Серед Топ-30 кращих публічних бібліотек Львівщини 2024 : 

• Центральна бібліотека ім. М. Шашкевича Стрийської МЦБС

• Бібліотека с. Пукеничі  Стрийської МЦБС

• Бібліотека-філія смт. Дашава Стрийської МЦБС

🤗🫶 Дякуємо Олені Шматько, завідувачці науково-методичним відділом Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки за високо оцінену діяльність бібліотек нашої громади.

Наш світ змінився. Але ми не зламалися  та продовжуємо працювати. Гуртуймося задля Перемоги💙💛

Жінка невтомної праці : Ольга Заяць

Сьогодні 110-а річниця від дня народження Ольги Заяць, педагогині, диригентки, культурно-громадської діячки. Вона народилася 30 жовтня 1914 року в Стрию. Батьки тернопільчани. Закінчила Стрийську вчительську семінарію УПТ «Рідна школа» (1933), Стрийську музичну школу з класу скрипки, Вищий музичний інститут ім. Лисенка у Львові. З юнацьких років – член Пласту, згодом Союзу українок. Учасниця культурно-громадських заходів у Стрию. Викладала в самоосвітніх гуртках Союзу українок. У 1939-1941 рр. працювала вчителькою співу, природознавства Верхньосиньовидненської середньої школи на Сколівщині. Через роботу в «Просвіті» пожвавлювала культуру, в якій на той час вже працювала після посади сільської вчительки.

Під час німецької окупації була викладачем скрипки Стрийської музичної школи. У 1945-1975 рр. – директор Стрийської музичної школи. Під її керівництвом колектив зберіг високий професіоналізм, почуття відповідальності. Вона не пропускала нагоди засіяти бодай зернину національної ідеї в серця вчительського та учнівського колективу, підготувала і провела не один цікавий мистецький захід. Ольга Заяць мала добрий хормейстерський та організаторський хист. Була твердою і наполегливою у своїх діях щодо захисту української мови.

Ольга Заяць керувала вчительським хором, що сама його організувала, диригувала симфонічним оркестром, звучання якого відзначалось високим професійним рівнем. Навіть у складні часи радянського тоталітаризму завдяки розумному керівництву директора в школі діловодство велося українською мовою, панувала атмосфера українства, національного духу.

Свято української книжки

Традиційно, у другій половині жовтня, в бібліотеках Львівщини проходить Свято української книжки.

Пропонуємо бібліотечним працівникам Стрийська міська Централізована бібліотечна система з 21 по 31 жовтня запросити читачів на осіннє книжкове святкування.

Цікавими будуть різноманітні інтерактивні заходи, зокрема :

• День нової книги "Осінні книгомандри"
• Бібліофреш "Осінь - час дитячого читання"
• Ювілейний вернісаж "Іменинники в книжковій родині"
• Акція "#Читомагія : читаємо вголос українську казку"
• Онлайн-подорож "Портал у світ дитячих книг"
• Літературний лабіринт "Скарб таємничий із книжкової полиці"
• Віртуальна подорож "Літературні хіти сезону", "Осіння книжкова 10"
• Флешмоб "Хай вся Україна читає, бо книга нас усіх єднає"
• Бібліоселфі "Я люблю читати"
• Літературні пазли "Українська книга серед дітвори"

Чекаємо на яскраві світлини, відеоролики з відзначення Свята української книги в соцмережах.

ХІV бібліотечний форум - 2024

💬📚Стартував XIV Львівський міжнародний бібліотечний форум. Цьогорічна тема : «Бібліотека: вічні цінності перед викликом змін».

Працівники Стрийської МЦБС долучаються до онлайн-зустрічей.

Корисні обговорення сучасних викликів та місії бібліотек в умовах воєнного стану.

 

Надії Гнатів - 80

Славен наш край талантами, подвижниками, патріотами… 18 вересня свій 80-ти річний ювілей відзначала б Надія Гнатів - педагог, громадська діячка, поетеса, подвижниця на просвітницькій ниві, яка мала своє призначення в житті і виконала їх достойно і сповна.

Народилась 18 вересня 1944 року в селі Гаях-Смоленських Бродівського району у селянській родині Антона і Тетяни Мельничуків. Після закінчення семирічки в рідному селі продовжила навчання у Бродівській СШ №1, закінчила Бродівське педучилище, філологічний факультет Дрогобицького педагогічного інституту імені Івана Франка. Працювала вчителькою початкових класів.

Познайомившись в уже зрілому віці одружилась з вчителем української мови та літератури Ізидором Гнатівим, з яким прожили душа в душу, повністю поділяли погляди і не мали двох думок, лише одну, поділену на двох. Переїхавши до Стрия з 1973 року працювала викладачем української мови та літератури у ВПУ №34. Тут у 1989 році очолила один із перших в місті осередок Товариства української мови імені Тараса Шевченка (пізніше «Просвіта»). Товариство проводило активну і послідовну роботу серед учнів училища, спрямовану на національне виховання, цікаві творчі ініціативи переконували, що «нам пора для України жить».

Пані Надя найактивніша учасниця стрийських і позастрийських подій перших років національного відродження в Галичині, багато працювала для блага Стрийської міськрайонної «Просвіти», де була членом ради, для нашого міста, для рідного Державний навчальний заклад "Вище професійне училище - 34 м.Стрий". Тут, як викладач української літератури, просвітянка обладнала чудовий кабінет української літератури. На уроках і поза ними, серед викладачів, учнів, солдатів військових частин, громади міста, а також відпочиваючих Моршина вела колосальну роботу з популяризації українського слова, пісні, музики. Професійне, вчительське відчуття аудиторії робило цікавими різноманітні заходи, зустрічі з просвітянами.

Марія Охримович-Весоловська

Марія Охримович-Весоловська (1884-1948) - громадська діячка, поетеса, майстриня художніх виробів та вишивки, політв’язень, яка виховала цілу плеяду громадських активісток, освічених патріотичних жінок, які самовіддано служили українській громаді і у важкі воєнні дні, і в період розквіту.

Народилася 28 серпня 1884 у селі Грабівцях Богородчанського району Івано-Франківської області в священичій сім’ї отця Івана Охримовича. Крім неї було ще троє братів, які здобули добру освіту і спричинилися до українського національно-визвольного руху. Закінчила 7 класів народної школи, багато читала. Здібна від природи, Марія Охримович щодня займалася самоосвітою, знаходячи час для книжки. Окрім того, не могли не впливати брати та інша родина Охримовичів, з якої вийшли відомі діячі та політики.

Вийшла заміж за правника, повітового суддю Остапа Веселовського в м. Богородчанах. У 1906 році подружжя переїхало до Стрия, де чоловік отримав посаду радника окружного суду. Марія була освічена і обдарованою з перших днів перебування в місті зацікавилася життям української громади, а особливо жіночим рухом. Зголосилася до праці в товаристві українських жінок, у 1913 році очолила його та розгорнула велику просвітницьку роботу. На жаль, це прагнення перервала війна.

Стефан Дубравський

Стефан Дубравський – патріот, просвітянин, перший голова «Просвіти» в Стрию, голова політичного товариства «Підгірська Рада», вчитель, професор гімназії, культурно-громадський діяч, меценат з родини шляхетського гербу Сас.

Народився 14 серпня 1829 року в селі Топільниці Старосамбірського району. Тут закінчив парафіяльну школу, згодом Лаврівську головну школу, Бучацьку гімназію отців Василіян на Тернопільщині, Перемишльські вчительські курси, Віденський університет. Здобув право викладати в школах німецьку, українську мови, стенографію. Під час навчання заробляв приватними уроками.

У 1854 -1862 рр. вчителював у взірцевій школі м. Кракова, реальній школі в місті Новий Сонч, Львівській вищій реальній школі.

У 1862 році переїхав до Стрия. Професор гімназії - викладав у Стрийській гімназії українську мову, стенографію. Друкував статті на педагогічні теми у Львівському часописі «Дім і школа». У 1890 р. - голова політичного Стрийського товариства «Підгірська рада», до якого входила передова інтелігенція Стрия і повіту. Багато уваги приділяв культурницьким справам, вважаючи, що підняття культури українців поставить їх на рівень інших народів.

У 1892 р. – співзасновник Стрийського товариства «Просвіта». Разом з Євгеном Олесницьким брав участь у виборі земельної ділянки для будівництва Народного дому в Стрию, для купівлі якої пожертвував значні кошти ( 10000 золотих ринських для початку будівництва). У 1906 р. пожертвував велику частину свого майна (20 тис. австрійських корон) на утримання «Руської бурси», відсотки з якого йшли на стипендії для бідних учнів (щорічно 5 бідних учнів отримували стипендії). Долею талановитих дітей турбувався завжди, створив фонд свого імені на підтримку «Просвіти» і «Рідної школи». Як свідчать історичні факти, цей високоосвічений чоловік ніколи не клявся з високих кафедр і трибун у своїй любові до народу, до рідної землі. Стефан Дубравський за натурою спраглий до знань, довгих 38 років совісно працював над освітою і вихованням молоді. За те дістав від влади багато похвальних грамот та продовжував працювати на блага стриян.

🖼🎨Талановиті й численні картини художників братів Завозіних – славне надбання Стрия й України

🖌Ігор Завозін (1959-2015) – народився 20 липня 1959 року. З малих років любив малювати. Навчався в СШ №4. З перших класів займався в різних гуртках, художній студії. З душевною теплотою згадує Ігор свого вчителя зі студії, який заохочував і розвивав творчі починання дітей-сиріт та дітей з бідних сімей.

Разом з братом-близнюком Олегом вступив до Львівського художнього училища прикладного і декоративного мистецтва ім. І.Труша. Після успішного його закінчення і службив армії працював головним художником Стрийської художньої майстерні. В 1999-2004 рр. - займався педагогічно-викладацькою роботою в Дитяча школа мистецтв с.Братківці.

Творив у техніці живопису, графіки, мініатюри, ліногравюри, іконопису, оформлення інтер’єрів, декоративно-прикладному мистецтві. Причинився до відновлення інтер’єру будинку «Сокіл» Стрийський міський Будинок культури, оформлення експозиції Стрийський краєзнавчий музей "Верховина", музичних класів Моршинська школа мистецтв імені Ірини Король, кабінетів у школах району, аграрного коледжу. Ілюстрував і оформляв книги. В 2003 році відзначений як найкращий творчий працівник Стрия.

До найкращих робіт належать писанки: «12 апостолів», «Пасха», «Богородиця». Найбільше вражають його мініатюри, одна з них – «Циганське весілля» побувала на кількох виставках. На площі 1х1 см, автор зумів розмістити вдеталях 40 фігур людей. Робота була цікавою на багатьох виставках в Україні та зарубіжжі, навіть у Японії.

Знаний як автор герба міста, проектант і оформлювач Музей-садиба Степана Бандери  у с. Воля Задеревацька, творець дуже багатьох творів сакрального мистецтва: для церков і стриян створив головну ікону Храм Всіх Святих Українського Народу м. Стрия. А ще на запрошення громади розписав церкву в одному з міст центральної України і за роботу в сакральному мистецтві церкви нагороджений орденом Агата Печерського.

Дослідник рідного краю : Євстахій Сакаль

Сакаль Євстахій – педагог, краєзнавець, заслужений вчитель України, лауреат Міжнародних конкурсів ім. Мирона Утриска в номінації краєзнавчої літератури.

Народився 17 липня 1934 року у селі Вівня на Стрийщині. Наймолодший син, одинадцята дитина в родині Жемевко Катерини і Василя Сакаля.

Закінчив Львівське педагогічне училище, Львівський державний університет ім. І. Франка. Працював у школах Жидачівського, Стрийського районів,середній школі І-ІІІ ст. №10, а з 1986 по 2006 рр. учитель загальноосвітньої середньої школи І-ІІІст.№3 м. Стрия.

Учитель географії вищої категорії, учитель-методист, відмінник народної освіти, заслужений вчитель України. Багато років керував школою педагогічного досвіду з туристично-краєзнавчої роботи. Обладнав географічний кабінет, який був признаним кращим на Львівщині. Автор шкільного посібника «Географія Стрийщини», що складається з 2-х частин і подано опис понад 20 туристичних маршрутів для багатоденних походів. Ця книга результат багаторічної праці, спостережень і роздумів педагога над проблемами, які комплексно поєднуються у понятті краєзнавства - наука про рідний край. Посібник відзначений дипломом другого ступеня.

Євстахій Сакаль здійснив 12-ти денний похід берегом р. Стрия від витоку гирла (232 км.), склав її опис, зняв кінофільм.

Великому поету і українцеві Ігорю Калинцю - 85

Народився Ігор Миронович Калинець 9 липня 1939 році в місті Ходорів на Львівщині, у віруючій родині, де ретельно зберігалися українські національні традиції. Зі шкільних років читав твори заборонених українських письменників.

У 1956 році закінчив школу із срібною медаллю та стає студентом філологічного факультету Львівського університету. Коли отримав диплом про вищу освіту, з 1961 по 1972 рік працював у Львівському обласному державному архіві. У 1966 році у видавництві «Молодь» вийшла перша збірка віршів «Вогонь Купала».

Його життєвий шлях був тернистим. 11 серпня 1972 року молодий письменник отримав 6 років суворих таборів і 3 роки заслання за свою громадянську позицію та участь у дисидентському русі. Покарання відбував у Пермських концтаборах разом з Іваном Світличним, Василем Стусом, Миколою Горбалем, Степаном Сапеляком ... Дружину Ігоря Калинця – відому українську поетесу Ірину Калинець – спіткала така сама доля. В ув’язненні поет працював токарем і кочегаром. На волю вийшов 1981 року, а реабілітували, як і багатьох, лише 1990…

Вижив, не зламався, повернувся до Львова. Писав, редагував, перекладав, упорядковував – і сьогодні продовжує вершити справи.

Після повернення із заслання Ігор Калинець працював у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника, був редактором журналу львівського обласного відділу Фонду культури.

✅️Навчаємось та ділимося досвідом

💻📲Уже 3-й день навчання для координаторів Хабів цифрової освіти, яке проводить Львівський регіональний тренінговий центр.

🗂Сьогодні тренери Олена Шматько та Світлана Дмитрів  підготували чергове інформаційно насичене навчання : як створювати цифровий контент, інфографіку за допомогою програм Canva та Piktochart, а також інтерактивні завдання в Wordwall.

👍Цікавим був досвід у створенні подкасту від Regina Weygand Пустомитівська публічна бібліотека.

👉Так, як у своїй роботі працівники Стрийської МЦБС активно використовують редактор Canva, презентували і власну відеопрезентацію Проєкту #БібліоНяня, створену за допомогою шаблонів Canva.

 

Всеукраїнська онлайн-школа

  Сьогодні працівники Стрийської МЦБС система взяли участь в онлайн-школі «Бібліотека. Діти. Громади», щоб бути завжди в тренді, «йти в ногу з часом», підвищувати свій професійний рівень. Цікаві напрацювання, новітні технології та інновації допоможуть у подальшій роботі всім структурним підрозділам. 

Дякуємо Національній бібліотеці України для дітей, спікерам за насичені корисною інформацією доповіді, висвітлення нагальних питань по багатьох напрямках роботи та креативні ідеї.

Мирослав Мелень - Борець за волю України

95 років від дня народження Мирослава Меленя (1929-2016) - Учасника визвольної боротьби, музиканта, диригента, поета, журналіста, публіциста, редактора, мемуариста, культурно-громадського діяча, члена Українського Національного Фронту, учасника Норильського повстання.

📚📖Мирослав Мелень народився 13 червня 1929 року у селі Фалиш Стрийського району. Навчався в середній школі №5. Закінчив Дашавську середню школу, диригентський відділ Дрогобицького музичного училища, філологічний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка. Працював вчителем, диригентом, помічником редактора музичних передач Львівської телестудії, керівником художніх колективів, у 1990-1995 рр. – редактором стрийської газети «Гомін волі».

Від 1942 року – член юнацької ОУН. Після арешту сестри, загибелі батька в 1945 році від рук НКВД Мирослав перебував у підпіллі. Розповсюджував антибільшовицьку літературу, листівки, був зв’язковим між підпільними станицями ОУН, доставляв підпільникам ОУН-УПА зброю, брав безпосередньо участь у бойових і оперативних акціях. У 1947 році в с. Братківці був арештований.Засуджений до розстрілу із заміною кари на 25 років ув’язнення, каторжних робіт у канцтаборах ГУЛАГу, довічне заслання і 5 років позбавлення громадянських прав. Відбував ув’язнення в концтаборі у м. Норильську, член комітету Норильського повстання політв’язнів 25 травня-3 серпня 1953 р. Після розгону повстання засуджений на 3 роки ув’язнення суворого режиму, яке провів на етапах, у тюрмах Челябінська, Омська, Томська, Новосибірська… Працював у м. Красноярську на заводах з очищення уранових руд.

У 1956 р. звільнений і реабілітований. У 1963 році увійшов до нелегальної організації, став членом проводу Українського національного фронту (УНФ), що ставив за мету продовжити визвольну боротьбу ОУН за волю України, видавав журнал «Воля і Батьківщина». Перше число журналу з’явилось у жовтні 1964 року і ця дата вважається початком діяльності УНФ. Інформацію готував з різних джерел, зокрема із зарубіжних радіовисилань, редагував тексти. Відповідав за організацію мережі УНФ на Львівщині, а осередки діяли в містах Рівному, Кіровограді, Донецьку, на Закарпатті, Буковині… Чисельність організацій сягала кількасот та завдяки суворій конспірації діяли три роки. У 1967 р. КГБ напав на слід, арештував багатьох підпільників УНФ.