Анатолій Кос-Анатольський

Анатолія Кос-Анатольського - композитор, диригент, педагог, народний артист, культурно-громадський діяч, Лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка.

Народився 1 грудня 1909 році у м. Коломиї на Івано-Франківщині в родині відомого галицького лікаря Йосифа Коса, мати – Лідія піаністка. У численному роду Косів – лікарі, інженери, письменники, адвокати, всі вони були освіченими людьми, знали кілька мов. Ще за часів студентства друзі Анатоля пожартували: "Косів у світі багато, а Анатоль – лише один. Отже, Кос-Анатольський!". Так і з'явився псевдонім.

Навчаючись у Станіславській гімназії  Анатолій створив хор, почав записувати пісні. У 1931 році закінчив юридичний факультет Львівського університету, а в 1934р. - Львівську консерваторію ім. К. Шимановського. У 1930-х разом з Леонідом Яблонським, Богданом Весоловським та Степаном Гумініловичем входив до складу популярної тоді на Львівщині «Джаз-капели Яблонського» («Ябцьо-джаз»). Це були легендарні часи з вечірками і «модними віяннями» з Європи.       Деякий час він працював у власній юридичній конторі у Залізцях на Тернопільщині, але там йому бракувало насиченого культурного життя.

З 1934 по 1937 рік викладав у Стрийській філії Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка, згодом працював концертмейстром, викладачем музичної школи у Львові.

З приходом совєтів у 1939-му Кос-Анатольський повернувся до Львова і саме з цим містом пов'язана його творчість.

Першою самостійною творчою роботою стало музичне оформлення спектаклів Львівського музично-драматичного театру (1941). В часі війни перебував на теренах Західної України. Після другої світової війни став членом та з 1951 року головою правління Львівського обласного відділення Спілки радянських композиторів України, працював концертмейстером Львівського драматичного театру, а від 1952 — викладачем Львівської консерваторії імені М. Лисенка (з 1973 року — професор).  У 1950–70-х рр. очолював культ.-мистецький процес у Західній  Україні. Поряд із педагогічною діяльністю провадив активну культурно-освітню роботу, організовував авторські концерти композиторів, гастрольне турне провідних колективів і солістів, сприяв створенню нових колективів, поповнював репертуар концертуючих музикантів власними, спеціально написаними для них творами, читав лекції, друкував наукові розвідки й статті в періодиці, опікувався пам’ятками культури. Кос-Анатольський клопотав про Соломію Крушельницьку, яка проживала в скрутних умовах у Львові. І згодом ініціював присвоєння її імені Львівській музичній школі при консерваторії.

Анатолій Кос-Анатольський є автором опери «Назустріч сонцю», трьох балетів «Хустка Довбуша», «Сойчине крило», «Орися», оперети «Весняні грози», вокально-симфонічних творів, інструментальних ансамблів, творів для симфонічного оркестру, низки концертів та популярних хорів («Нова Верховина», «На горах Карпатах» та ін.), музику до театральних вистав, сольних пісень, романсів «Ой піду я межи гори», «Соловей і троянда», «Солов’їний романс», обробки народних пісень. Він широко використовував пісенні здобутки лемків, обробляв лемківські пісні, які успішно виконуються і тепер.  У народі Анатолія Кос-Анатольського називали "співцем Карпатського краю". Навіть якщо нічого не знати про Анатоля Коса, солоспів "Ой ти, дівчино, з горіха зерня" на слова Івана Франка - його візитівка.

Помер 30 листопада 1983 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі Львова. Надгробний пам'ятник виконав скульптор Еммануїл Мисько.