Надії Гнатів - 80

Славен наш край талантами, подвижниками, патріотами… 18 вересня свій 80-ти річний ювілей відзначала б Надія Гнатів - педагог, громадська діячка, поетеса, подвижниця на просвітницькій ниві, яка мала своє призначення в житті і виконала їх достойно і сповна.

Народилась 18 вересня 1944 року в селі Гаях-Смоленських Бродівського району у селянській родині Антона і Тетяни Мельничуків. Після закінчення семирічки в рідному селі продовжила навчання у Бродівській СШ №1, закінчила Бродівське педучилище, філологічний факультет Дрогобицького педагогічного інституту імені Івана Франка. Працювала вчителькою початкових класів.

Познайомившись в уже зрілому віці одружилась з вчителем української мови та літератури Ізидором Гнатівим, з яким прожили душа в душу, повністю поділяли погляди і не мали двох думок, лише одну, поділену на двох. Переїхавши до Стрия з 1973 року працювала викладачем української мови та літератури у ВПУ №34. Тут у 1989 році очолила один із перших в місті осередок Товариства української мови імені Тараса Шевченка (пізніше «Просвіта»). Товариство проводило активну і послідовну роботу серед учнів училища, спрямовану на національне виховання, цікаві творчі ініціативи переконували, що «нам пора для України жить».

Пані Надя найактивніша учасниця стрийських і позастрийських подій перших років національного відродження в Галичині, багато працювала для блага Стрийської міськрайонної «Просвіти», де була членом ради, для нашого міста, для рідного Державний навчальний заклад "Вище професійне училище - 34 м.Стрий". Тут, як викладач української літератури, просвітянка обладнала чудовий кабінет української літератури. На уроках і поза ними, серед викладачів, учнів, солдатів військових частин, громади міста, а також відпочиваючих Моршина вела колосальну роботу з популяризації українського слова, пісні, музики. Професійне, вчительське відчуття аудиторії робило цікавими різноманітні заходи, зустрічі з просвітянами.

Надія Гнатів - учасниця клубу «Аргумент», членкиня Народного руху України, товариств «Меморіал», Клубу української греко-католицької інтелігенції. Це була велика праця на користь Стрийської громади, політична боротьба за Незалежність України, її волі, громадянське суспільство, що виявлялася участю в акціях громадянської непокори, мітингах, маніфестаціях, конференціях, диспутах, виборчих кампаніях, прощах до святих місць, меморіалів та могил полеглих героїв за волю України.

Як незагойна рана, її боліло, пекла Україна, що погрузла в духовній і матеріальній кризі, яка шукала свого лідера, мудрого і безкорисливого в служінні людям.ЇЇ боліло доля майбутнього Меморіалу жертвам НКВД, тема пошанування пам’яті мучеників стрийської тюрми, була, разом з чоловіком та однодумцями однією із ініціаторів створення в приміщенні і на території колишньої тюрми Меморіального комплексу «Борцям за волю України». Впродовж багатьох років і до кінця життя опікувалася будинком-садибою отця Олекси Бобикевича.

Надія Гнатів - поетеса, займалась творчістю, що стала невід’ємною потребою її душі. Поезія стала другим справжнім життям після щоденної вчительської праці. Вірші пані Надії звучали на концертах, друкувались в пресі. Зокрема у часописах: «Гомін волі», «Рідне поле», «Франкова криниця», «Бойківська думка», «Голос відродження», «Народне слово», «Зернятко», «Наша мета» (Австралія). Інсценізовані нею ж твори «Блудний син», «Квітує матінка земля», «Найкращий дар», «Чудо Вифлеємської ночі» ставились на сценах як вистави.

У співавторстві разом з чоловіком Ізидором Гнатівим видали книгу «Сповідь Нашої душі». Книга – підсумок прожитих років, патріотичного життя і активної діяльності. Це вірші про суспільство і віру, вірші-привітання, вірші-присвяти, любов до природи. Автори йшли до неї крізь спільно прожиті роки, що базувалися на вчительській праці у сфері рідної української мови та літератури, яку обоє любили і викладали в училищах міста. Водночас у книжці багато світлин, які розповідають про громадське життя міста, району.

Надія Гнатів була щирою християнкою, чудова людина з добрим серцем і щирою душею, відкритою до чужих бід і проблем, надзвичайно багато зробила для міста, для виховання підростаючого покоління, втілила в життя неоцінимі справи для громади. І завжди знаходила час на гарну книжку, літературну подію, художню виставку, зустріч з цікавими людьми чи навіть просто громадський збір, мітинг, щоб утвердити свою державу, мову, за яку вболівала усе своє життя.

Щедрою і плідною була праця Надії Гнатів, вона назавжди залишиться в нашій пам’яті.