Пропонуємо ознайомитися з краєзнавчою пам'яткою https://www.facebook.com/share/p/1FhH7K5Ept/, підготовленою до ювілею Ольги Бачинської, та згадати ключові віхи її життєвого шляху. Ольга Бачинська походила зі старовинного роду Тишинських відомості про який доходять до нас з початку ХІХ століття. Це була священича сім’я, яка дала Стрийщині багато знаменитих імен.
Народилася 5 червня 1875 року в селі Сучава на Буковині у сім'ї залізничного урядовця Антіна Тишинського та Фелікси-Марії (з дому Шутера), яка походила з німецької родини, уродженка м. Львова. Дід Ольги о. Йосиф Тишинський був парохом с. Завадова. Змалечку Ольга виховувалася в українському дусі, на національних традиціях і духовних цінностях, у дусі любові й самопожертви до ближнього. Вчилася спочатку у Станіславові (тепер це Івано-Франківськ), в початковій жіночій школі в Коломиї. Фахову освіту Ольга Тишинська здобула у Львові в приватній торгівельній школі, яку закінчила в травні 1896 року. Тут вона успішно опанувала загальний курс бухгалтерії, а також закінчила курси діловодства. У 1897 році проходить практику у Львівському товаристві «Дністер».
У пошуках праці за фахом Ольга пов’язує свою долю зі Стриєм. 1 червня 1898 року дирекція «#Каси_Задаткової» в Стрию пропонує їй посаду урядника. За декілька років стає членом правління. З того часу більше як півстоліття Ольга Тишинська живе і працює в Стрию. У ці роки вона бере участь у будівництві Народний дім міста Стрия, організації філії кооперативи «Труд», Краєвого Господарсько-Молочарського Союзу», торгівельного товариства «Сокільський Базар», «Товариства руських жінок у Стрию», була головою «Товариства опіки над слугами і домашніми помічницями».
У 1909 році вийшла заміж за Іларіона Бачинського, відомого адвоката та співзасновника "Маслосоюзу". При цьому не припиняє працю для громади. Загалом Ольга Бачинська стала першою жінкою, яку обрали до складу дирекції одного із найбільших експортерів української продукції на початку ХХ століття. Спілку "Труд" заснували у Львові, а пані Бачинська відкрила у Стрию її філіал. Там знаходили працю здебільшого сироти, які після закінчення школи вчилися шити. Вона співорганізаторка та учасниця першої крайової хліборобської виставки в Стрию у 1909р.
На початку Першої світової війни займалася питаннями харчування, придбанням ліків для добровольців Легіону Січових Стрільців. Через воєнну ситуацію переїхала до Відня в місто Гмінд, де Іларій призначений для роботи в управі переселенського табору. Тут подружжя цікавиться життям українських виселенців. Ольга Бачинська залучила до вишивання 300 українських біженок, які втекли від війни.
Заняття рукоділлям сприяли вирішенню нагальних проблем жіноцтва: вижити та дати собі раду на новому місці. Тут збирає #колекцію_вишивок, яку експонує на виставці у Відні 1915 року (діяла до 1916 року). Будинок відведений під виставку надав організаторам князь Ліхтенштейн. Чотириста зразків вишивок на 112 картонках з двадцяти галицьких повітів та ще одного з Буковини - такий доробок представили глядачам українські вишивальниці. Були вишивки з Городенки, Бучача, Товмача, Жидачева, Сокаля, Калуша, Надвірної, Долини, Турки, Стрия, Станіслава, Заставни (Буковина)…
Опісля родина Бачинських повертається до рідного Стрия і Ольга береться за відбудову «Окружного Союзу Кооператив», «Українбанку», продовжує працю в «Товаристві Українських Жінок», займається збором для повоєнних сиріт.
25 березня 1924 р. на загальних Зборах «#Маслосоюзу» в Стрию О. Бачинську обирають до дирекції разом з А. Палієм та А. Мудриком. На цій посаді вона працювала до 1939 року.
Пізніше совіти виженуть Ольгу Бачинську з власного помешкання і лише завдяки заступництву вихованців сиротинця їй дозволять зайняти дві кімнати у власному будинку.
1 травня 1925 р. Ольга Бачинська переживає втрату – смерть чоловіка. Але ця втрата не зломила її, а ще більше загартувала. Співпрацює в різних #товариствах, зокрема «Воля», «Рідна школа», «Просвіта», Пласт», «Марійське товариство», «Церковне Братство», «Плай»… Її сучасники згадують, що з Бачинською легко було співпрацювати: ніколи не підведе, нічого не забуде, не спізниться, завжди спокійна, усміхнена і опанована. А що задумає – впровадить в життя.
Однією зі справ її життя було #колекціонування_народних_вишивок. Бачинська зробила замальовки орнаментів українських взорів, які презентують величезний пласт вишивальної культури українців - селян і містян, народних майстринь і професійних художників. Ольга Бачинська переконувала жінок у важливості справи - відшитті з пам’яті візерунків, якими славилися їх рідні сторони. Ольга діставала полотно, нитки, платила жінкам за роботу. Таким чином, була зібрана добірка, що нараховувала до #400_нових_зразків.
Свою збірку вишивок Ольга Бачинська в 1927 році передала на зберігання у #Національний_музей_у_Львові. Колекція нараховує #996_зразків_узорів, #39_готових_виробів - сорочок, рушників, серветок, пошивок.
У повоєнний час Бачинська продовжила впроваджувати вишивку у модне життя. Вона знайшла нішу, в якій приносила користь: постачала автентичну українську орнаментику, зібрану в експедиціях, дизайнерам та експертам. Ольга Бачинська співпрацювала з кооперативою "#Українське_Народне_Мистецтво", який виготовляв модний одяг в українському стилі. У популярному часописі "Нова хата" 1927 року вийшли дві статті Ірини Гургулівни, засновані на матеріалах колекції Ольги Бачинської.
Під час тяжких німецької і другої більшовицької окупацій Ольга Бачинська перебувала в Стрию. Останні роки жила в бідності і скромності. Померла видатна українка 24 липня 1951 року, похована на Стрийському кладовищі в гробівці біля чоловіка - Іларіона Бачинського.
У Стрию на вулиці Валовій, 6, у 2001 році відкрито #Меморіальний_музей_Ольги_Бачинської, де зібрано чимало цікавих експонатів, які допомагають краще пізнати всю красу і самобутність українського етносу.
До речі, два роки тому (у 2023 році) видали збірку українських взорів Ольги Бачинської під назвою «#Українські_взори. Збірка Ольги Бачинської. Перше видання».
А у 2024 році, в рамках проєкту «#Авторська_кухня_українська», видана книжка Ольги Бачинської «Ми пекли бабки й коржики», з якою можна ознайомитися у Центральна бібліотека ім. М. Шашкевича Стрийської МЦБС, а також можна скористатися підбіркою #краєзнавчих_матеріалів про життєвий шлях і діяльність визначної громадської діячки Стрийщини.
- Верес Г. Життєвий шлях [Текст] : 120 років з дня народження О. Бачинської /Г. Верес // Краєзнавчий вісник.- 1995. - № 2. - С.1
- Миськів Л. Про що шепоче вічність…На стежках памяті. Кн 1. [Текст] / Л. Миськів. – Львів : «ГАЛИЧ-ПРЕС», 2019. - С. 138, 185-188.
- Ханас З. Бачинська Ольга (1875-1951) [Текст] // Стрийщина. Історія в іменах. Кн. 2. – Стрий : Щедрик, 2012. – С. 38-39.
- Ханас З. Нариси з історії жіночого руху Стрийщини [Текст] /З. Ханас. - Стрий: ДП «Видавничий дім «Укрпол», 2007. – 359 с.
Народилася 5 червня 1875 року в селі Сучава на Буковині у сім'ї залізничного урядовця Антіна Тишинського та Фелікси-Марії (з дому Шутера), яка походила з німецької родини, уродженка м. Львова. Дід Ольги о. Йосиф Тишинський був парохом с. Завадова. Змалечку Ольга виховувалася в українському дусі, на національних традиціях і духовних цінностях, у дусі любові й самопожертви до ближнього. Вчилася спочатку у Станіславові (тепер це Івано-Франківськ), в початковій жіночій школі в Коломиї. Фахову освіту Ольга Тишинська здобула у Львові в приватній торгівельній школі, яку закінчила в травні 1896 року. Тут вона успішно опанувала загальний курс бухгалтерії, а також закінчила курси діловодства. У 1897 році проходить практику у Львівському товаристві «Дністер».
У пошуках праці за фахом Ольга пов’язує свою долю зі Стриєм. 1 червня 1898 року дирекція «#Каси_Задаткової» в Стрию пропонує їй посаду урядника. За декілька років стає членом правління. З того часу більше як півстоліття Ольга Тишинська живе і працює в Стрию. У ці роки вона бере участь у будівництві Народний дім міста Стрия, організації філії кооперативи «Труд», Краєвого Господарсько-Молочарського Союзу», торгівельного товариства «Сокільський Базар», «Товариства руських жінок у Стрию», була головою «Товариства опіки над слугами і домашніми помічницями».
У 1909 році вийшла заміж за Іларіона Бачинського, відомого адвоката та співзасновника "Маслосоюзу". При цьому не припиняє працю для громади. Загалом Ольга Бачинська стала першою жінкою, яку обрали до складу дирекції одного із найбільших експортерів української продукції на початку ХХ століття. Спілку "Труд" заснували у Львові, а пані Бачинська відкрила у Стрию її філіал. Там знаходили працю здебільшого сироти, які після закінчення школи вчилися шити. Вона співорганізаторка та учасниця першої крайової хліборобської виставки в Стрию у 1909р.
На початку Першої світової війни займалася питаннями харчування, придбанням ліків для добровольців Легіону Січових Стрільців. Через воєнну ситуацію переїхала до Відня в місто Гмінд, де Іларій призначений для роботи в управі переселенського табору. Тут подружжя цікавиться життям українських виселенців. Ольга Бачинська залучила до вишивання 300 українських біженок, які втекли від війни.
Заняття рукоділлям сприяли вирішенню нагальних проблем жіноцтва: вижити та дати собі раду на новому місці. Тут збирає #колекцію_вишивок, яку експонує на виставці у Відні 1915 року (діяла до 1916 року). Будинок відведений під виставку надав організаторам князь Ліхтенштейн. Чотириста зразків вишивок на 112 картонках з двадцяти галицьких повітів та ще одного з Буковини - такий доробок представили глядачам українські вишивальниці. Були вишивки з Городенки, Бучача, Товмача, Жидачева, Сокаля, Калуша, Надвірної, Долини, Турки, Стрия, Станіслава, Заставни (Буковина)…
Опісля родина Бачинських повертається до рідного Стрия і Ольга береться за відбудову «Окружного Союзу Кооператив», «Українбанку», продовжує працю в «Товаристві Українських Жінок», займається збором для повоєнних сиріт.
25 березня 1924 р. на загальних Зборах «#Маслосоюзу» в Стрию О. Бачинську обирають до дирекції разом з А. Палієм та А. Мудриком. На цій посаді вона працювала до 1939 року.
Пізніше совіти виженуть Ольгу Бачинську з власного помешкання і лише завдяки заступництву вихованців сиротинця їй дозволять зайняти дві кімнати у власному будинку.
1 травня 1925 р. Ольга Бачинська переживає втрату – смерть чоловіка. Але ця втрата не зломила її, а ще більше загартувала. Співпрацює в різних #товариствах, зокрема «Воля», «Рідна школа», «Просвіта», Пласт», «Марійське товариство», «Церковне Братство», «Плай»… Її сучасники згадують, що з Бачинською легко було співпрацювати: ніколи не підведе, нічого не забуде, не спізниться, завжди спокійна, усміхнена і опанована. А що задумає – впровадить в життя.
Однією зі справ її життя було #колекціонування_народних_вишивок. Бачинська зробила замальовки орнаментів українських взорів, які презентують величезний пласт вишивальної культури українців - селян і містян, народних майстринь і професійних художників. Ольга Бачинська переконувала жінок у важливості справи - відшитті з пам’яті візерунків, якими славилися їх рідні сторони. Ольга діставала полотно, нитки, платила жінкам за роботу. Таким чином, була зібрана добірка, що нараховувала до #400_нових_зразків.
Свою збірку вишивок Ольга Бачинська в 1927 році передала на зберігання у #Національний_музей_у_Львові. Колекція нараховує #996_зразків_узорів, #39_готових_виробів - сорочок, рушників, серветок, пошивок.
У повоєнний час Бачинська продовжила впроваджувати вишивку у модне життя. Вона знайшла нішу, в якій приносила користь: постачала автентичну українську орнаментику, зібрану в експедиціях, дизайнерам та експертам. Ольга Бачинська співпрацювала з кооперативою "#Українське_Народне_Мистецтво", який виготовляв модний одяг в українському стилі. У популярному часописі "Нова хата" 1927 року вийшли дві статті Ірини Гургулівни, засновані на матеріалах колекції Ольги Бачинської.
Під час тяжких німецької і другої більшовицької окупацій Ольга Бачинська перебувала в Стрию. Останні роки жила в бідності і скромності. Померла видатна українка 24 липня 1951 року, похована на Стрийському кладовищі в гробівці біля чоловіка - Іларіона Бачинського.
У Стрию на вулиці Валовій, 6, у 2001 році відкрито #Меморіальний_музей_Ольги_Бачинської, де зібрано чимало цікавих експонатів, які допомагають краще пізнати всю красу і самобутність українського етносу.
До речі, два роки тому (у 2023 році) видали збірку українських взорів Ольги Бачинської під назвою «#Українські_взори. Збірка Ольги Бачинської. Перше видання».
А у 2024 році, в рамках проєкту «#Авторська_кухня_українська», видана книжка Ольги Бачинської «Ми пекли бабки й коржики», з якою можна ознайомитися у Центральна бібліотека ім. М. Шашкевича Стрийської МЦБС, а також можна скористатися підбіркою #краєзнавчих_матеріалів про життєвий шлях і діяльність визначної громадської діячки Стрийщини.
Література📘📒
- Бачинська О. Ми пекли бабки і коржики [Текст] / Упоряд. О. Хмара. - Львів: Видавництво Українського католицького університету, 2024. - 160с.- Верес Г. Життєвий шлях [Текст] : 120 років з дня народження О. Бачинської /Г. Верес // Краєзнавчий вісник.- 1995. - № 2. - С.1
- Миськів Л. Про що шепоче вічність…На стежках памяті. Кн 1. [Текст] / Л. Миськів. – Львів : «ГАЛИЧ-ПРЕС», 2019. - С. 138, 185-188.
- Ханас З. Бачинська Ольга (1875-1951) [Текст] // Стрийщина. Історія в іменах. Кн. 2. – Стрий : Щедрик, 2012. – С. 38-39.
- Ханас З. Нариси з історії жіночого руху Стрийщини [Текст] /З. Ханас. - Стрий: ДП «Видавничий дім «Укрпол», 2007. – 359 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар