Стефан Дубравський

Стефан Дубравський – патріот, просвітянин, перший голова «Просвіти» в Стрию, голова політичного товариства «Підгірська Рада», вчитель, професор гімназії, культурно-громадський діяч, меценат з родини шляхетського гербу Сас.

Народився 14 серпня 1829 року в селі Топільниці Старосамбірського району. Тут закінчив парафіяльну школу, згодом Лаврівську головну школу, Бучацьку гімназію отців Василіян на Тернопільщині, Перемишльські вчительські курси, Віденський університет. Здобув право викладати в школах німецьку, українську мови, стенографію. Під час навчання заробляв приватними уроками.

У 1854 -1862 рр. вчителював у взірцевій школі м. Кракова, реальній школі в місті Новий Сонч, Львівській вищій реальній школі.

У 1862 році переїхав до Стрия. Професор гімназії - викладав у Стрийській гімназії українську мову, стенографію. Друкував статті на педагогічні теми у Львівському часописі «Дім і школа». У 1890 р. - голова політичного Стрийського товариства «Підгірська рада», до якого входила передова інтелігенція Стрия і повіту. Багато уваги приділяв культурницьким справам, вважаючи, що підняття культури українців поставить їх на рівень інших народів.

У 1892 р. – співзасновник Стрийського товариства «Просвіта». Разом з Євгеном Олесницьким брав участь у виборі земельної ділянки для будівництва Народного дому в Стрию, для купівлі якої пожертвував значні кошти ( 10000 золотих ринських для початку будівництва). У 1906 р. пожертвував велику частину свого майна (20 тис. австрійських корон) на утримання «Руської бурси», відсотки з якого йшли на стипендії для бідних учнів (щорічно 5 бідних учнів отримували стипендії). Долею талановитих дітей турбувався завжди, створив фонд свого імені на підтримку «Просвіти» і «Рідної школи». Як свідчать історичні факти, цей високоосвічений чоловік ніколи не клявся з високих кафедр і трибун у своїй любові до народу, до рідної землі. Стефан Дубравський за натурою спраглий до знань, довгих 38 років совісно працював над освітою і вихованням молоді. За те дістав від влади багато похвальних грамот та продовжував працювати на блага стриян.

🖼🎨Талановиті й численні картини художників братів Завозіних – славне надбання Стрия й України

🖌Ігор Завозін (1959-2015) – народився 20 липня 1959 року. З малих років любив малювати. Навчався в СШ №4. З перших класів займався в різних гуртках, художній студії. З душевною теплотою згадує Ігор свого вчителя зі студії, який заохочував і розвивав творчі починання дітей-сиріт та дітей з бідних сімей.

Разом з братом-близнюком Олегом вступив до Львівського художнього училища прикладного і декоративного мистецтва ім. І.Труша. Після успішного його закінчення і службив армії працював головним художником Стрийської художньої майстерні. В 1999-2004 рр. - займався педагогічно-викладацькою роботою в Дитяча школа мистецтв с.Братківці.

Творив у техніці живопису, графіки, мініатюри, ліногравюри, іконопису, оформлення інтер’єрів, декоративно-прикладному мистецтві. Причинився до відновлення інтер’єру будинку «Сокіл» Стрийський міський Будинок культури, оформлення експозиції Стрийський краєзнавчий музей "Верховина", музичних класів Моршинська школа мистецтв імені Ірини Король, кабінетів у школах району, аграрного коледжу. Ілюстрував і оформляв книги. В 2003 році відзначений як найкращий творчий працівник Стрия.

До найкращих робіт належать писанки: «12 апостолів», «Пасха», «Богородиця». Найбільше вражають його мініатюри, одна з них – «Циганське весілля» побувала на кількох виставках. На площі 1х1 см, автор зумів розмістити вдеталях 40 фігур людей. Робота була цікавою на багатьох виставках в Україні та зарубіжжі, навіть у Японії.

Знаний як автор герба міста, проектант і оформлювач Музей-садиба Степана Бандери  у с. Воля Задеревацька, творець дуже багатьох творів сакрального мистецтва: для церков і стриян створив головну ікону Храм Всіх Святих Українського Народу м. Стрия. А ще на запрошення громади розписав церкву в одному з міст центральної України і за роботу в сакральному мистецтві церкви нагороджений орденом Агата Печерського.

Дослідник рідного краю : Євстахій Сакаль

Сакаль Євстахій – педагог, краєзнавець, заслужений вчитель України, лауреат Міжнародних конкурсів ім. Мирона Утриска в номінації краєзнавчої літератури.

Народився 17 липня 1934 року у селі Вівня на Стрийщині. Наймолодший син, одинадцята дитина в родині Жемевко Катерини і Василя Сакаля.

Закінчив Львівське педагогічне училище, Львівський державний університет ім. І. Франка. Працював у школах Жидачівського, Стрийського районів,середній школі І-ІІІ ст. №10, а з 1986 по 2006 рр. учитель загальноосвітньої середньої школи І-ІІІст.№3 м. Стрия.

Учитель географії вищої категорії, учитель-методист, відмінник народної освіти, заслужений вчитель України. Багато років керував школою педагогічного досвіду з туристично-краєзнавчої роботи. Обладнав географічний кабінет, який був признаним кращим на Львівщині. Автор шкільного посібника «Географія Стрийщини», що складається з 2-х частин і подано опис понад 20 туристичних маршрутів для багатоденних походів. Ця книга результат багаторічної праці, спостережень і роздумів педагога над проблемами, які комплексно поєднуються у понятті краєзнавства - наука про рідний край. Посібник відзначений дипломом другого ступеня.

Євстахій Сакаль здійснив 12-ти денний похід берегом р. Стрия від витоку гирла (232 км.), склав її опис, зняв кінофільм.

Великому поету і українцеві Ігорю Калинцю - 85

Народився Ігор Миронович Калинець 9 липня 1939 році в місті Ходорів на Львівщині, у віруючій родині, де ретельно зберігалися українські національні традиції. Зі шкільних років читав твори заборонених українських письменників.

У 1956 році закінчив школу із срібною медаллю та стає студентом філологічного факультету Львівського університету. Коли отримав диплом про вищу освіту, з 1961 по 1972 рік працював у Львівському обласному державному архіві. У 1966 році у видавництві «Молодь» вийшла перша збірка віршів «Вогонь Купала».

Його життєвий шлях був тернистим. 11 серпня 1972 року молодий письменник отримав 6 років суворих таборів і 3 роки заслання за свою громадянську позицію та участь у дисидентському русі. Покарання відбував у Пермських концтаборах разом з Іваном Світличним, Василем Стусом, Миколою Горбалем, Степаном Сапеляком ... Дружину Ігоря Калинця – відому українську поетесу Ірину Калинець – спіткала така сама доля. В ув’язненні поет працював токарем і кочегаром. На волю вийшов 1981 року, а реабілітували, як і багатьох, лише 1990…

Вижив, не зламався, повернувся до Львова. Писав, редагував, перекладав, упорядковував – і сьогодні продовжує вершити справи.

Після повернення із заслання Ігор Калинець працював у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника, був редактором журналу львівського обласного відділу Фонду культури.

✅️Навчаємось та ділимося досвідом

💻📲Уже 3-й день навчання для координаторів Хабів цифрової освіти, яке проводить Львівський регіональний тренінговий центр.

🗂Сьогодні тренери Олена Шматько та Світлана Дмитрів  підготували чергове інформаційно насичене навчання : як створювати цифровий контент, інфографіку за допомогою програм Canva та Piktochart, а також інтерактивні завдання в Wordwall.

👍Цікавим був досвід у створенні подкасту від Regina Weygand Пустомитівська публічна бібліотека.

👉Так, як у своїй роботі працівники Стрийської МЦБС активно використовують редактор Canva, презентували і власну відеопрезентацію Проєкту #БібліоНяня, створену за допомогою шаблонів Canva.

 

Всеукраїнська онлайн-школа

  Сьогодні працівники Стрийської МЦБС система взяли участь в онлайн-школі «Бібліотека. Діти. Громади», щоб бути завжди в тренді, «йти в ногу з часом», підвищувати свій професійний рівень. Цікаві напрацювання, новітні технології та інновації допоможуть у подальшій роботі всім структурним підрозділам. 

Дякуємо Національній бібліотеці України для дітей, спікерам за насичені корисною інформацією доповіді, висвітлення нагальних питань по багатьох напрямках роботи та креативні ідеї.

Мирослав Мелень - Борець за волю України

95 років від дня народження Мирослава Меленя (1929-2016) - Учасника визвольної боротьби, музиканта, диригента, поета, журналіста, публіциста, редактора, мемуариста, культурно-громадського діяча, члена Українського Національного Фронту, учасника Норильського повстання.

📚📖Мирослав Мелень народився 13 червня 1929 року у селі Фалиш Стрийського району. Навчався в середній школі №5. Закінчив Дашавську середню школу, диригентський відділ Дрогобицького музичного училища, філологічний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка. Працював вчителем, диригентом, помічником редактора музичних передач Львівської телестудії, керівником художніх колективів, у 1990-1995 рр. – редактором стрийської газети «Гомін волі».

Від 1942 року – член юнацької ОУН. Після арешту сестри, загибелі батька в 1945 році від рук НКВД Мирослав перебував у підпіллі. Розповсюджував антибільшовицьку літературу, листівки, був зв’язковим між підпільними станицями ОУН, доставляв підпільникам ОУН-УПА зброю, брав безпосередньо участь у бойових і оперативних акціях. У 1947 році в с. Братківці був арештований.Засуджений до розстрілу із заміною кари на 25 років ув’язнення, каторжних робіт у канцтаборах ГУЛАГу, довічне заслання і 5 років позбавлення громадянських прав. Відбував ув’язнення в концтаборі у м. Норильську, член комітету Норильського повстання політв’язнів 25 травня-3 серпня 1953 р. Після розгону повстання засуджений на 3 роки ув’язнення суворого режиму, яке провів на етапах, у тюрмах Челябінська, Омська, Томська, Новосибірська… Працював у м. Красноярську на заводах з очищення уранових руд.

У 1956 р. звільнений і реабілітований. У 1963 році увійшов до нелегальної організації, став членом проводу Українського національного фронту (УНФ), що ставив за мету продовжити визвольну боротьбу ОУН за волю України, видавав журнал «Воля і Батьківщина». Перше число журналу з’явилось у жовтні 1964 року і ця дата вважається початком діяльності УНФ. Інформацію готував з різних джерел, зокрема із зарубіжних радіовисилань, редагував тексти. Відповідав за організацію мережі УНФ на Львівщині, а осередки діяли в містах Рівному, Кіровограді, Донецьку, на Закарпатті, Буковині… Чисельність організацій сягала кількасот та завдяки суворій конспірації діяли три роки. У 1967 р. КГБ напав на слід, арештував багатьох підпільників УНФ.