Історія
наша про спілку жінок
Напише
ще тисячі славних сторінок,
Одягне
земної пошани вінок
«Союз
українок» В. Романюк
Українська
жінка – горда, незалежна, самостійна, справжня патріотка і ніжна, турботлива
мати, берегиня домашнього вогнища, хранителька традицій і звичаїв нашого
народу, перша учителька і вихователька. Такою була вона з давніх-давен, такою
бачимо її і сьогодні.
3 травня 1990 року в Стрию, в одному з найбільш національно свідомих міст Галичини, жіноцтво, з ініціативи членкинь Клубу вишивальниць провело Перші установчі збори відродженого Стрийського осередку Союзу українок, до якого увійшли 80 членкинь. Зібрання проходило у приміщенні Клубу медиків по вулиці Охримовича, яке було заповнене повністю. Зовсім юні, молоді та літні стриянки швидко заполонили невелику залу. Не всім вистарчало місця, тому стояли в проходах і під стінами. Серед присутніх було багато жінок, що пам’ятали роботу довоєнного товариства, брали участь у різних його акціях. В ініціативну групу ввійшли Ірина Винник, Стефанія Микитчин, Богдана Сандович, Ольга Курилас, Любов Камінська. Першою його головою стала Ірина Ольшанська, яка в заключенні слові свого виступу сказала : «Нашим хлібом насущим мають бути наші добрі діла». Сформували координаційну раду. Згодом 29 серпня 1990 року на посаду голови висунули кандидатуру Любові Камінської, а вже 18 вересня члени Стрийського осередку проголосували за це.

