Михайло Мандрик

Михайло Мандрик – педагог, краєзнавець, учасник національного відродження, культурно-громадський діяч, автор історичних публіцистичних книг про Стрийщину. Народився 3 лютого 1931 року у с. Підгірці на Ходорівщині у свідомій селянській родині. Батько очолював місцеву кооперативу, він і його брати належали до  «Просвіти», і підпільно - до ОУН. Середню школу закінчив у Ходорові, а вищу освіту здобув у Дрогобицькому учительському інституті та у Львівському університеті ім. І. Франка. Комуністом не був, тому весь час працював рядовим учителем до 1991 р.

У Стрию проживав з 1972 року, де продовжував педагогічну працю - вчитель української мови у СШ №2 (Стрийський ліцей імені Андрія Корчака). Відмінник освіти України, вчитель-методист, викладач вищої категорії. Від 1988 р. – активний учасник національного відродження  на Стрийщині. Обирався заступником голови Стрийського товариства рідної мови ім. Т. Шевченка. Був заступником голови відновленої #Просвіти (1988-1989) та головою цього товариства у 1990 і 1993 роках. М. Мандрик був депутатом міської ради першого демократичного скликання (1990-1993), членом проводу міської організації Руху (1989-1990) та (1992-1993). Творчою роботою зайнявся з 1992 року.

📖Просвітянин Михайло Дмитрович Мандрик відчував обов’язок служити людям, бути потрібним громаді, місту, суспільству, йти пліч-о-пліч зі своїм народом, служити йому вірою і правдою, водночас непомітно, по спіралі підіймаючи його дух, культуру, мислення на нові вершини. Він воістину визнаний співцем рідного краю, міста. Виступав з лекціями, доповідями, є автором суспільно-політичних та краєзнавчих книг.

📚Зокрема : «Стрийщина: шлях до волі» (1998), «Сторінки історії «Просвіти» Стрийщини» (1998), «10 років служіння громаді» (2002), «Вулиці міста Стрия» (1999), «Стрийська Бастилія» (2005), «Родина Барабашів зі Стрийщини» (2001), «З громадою обух сталить» (2008), «Історія кафедрального собору у Стрию», «Лірик з бунтарським серцем» та інші.

✍️ Написав кілька драматичних творів: «Картка любові» (про юні роки І, Франка), «Три удари долі» (про останні дні життя Б. Хмельницького»), «Прощай рідна земле» (про трудову еміграцію українців), «Рішучий крок» (про гетьмана І. Мазепу), «Воля або честь» (про С. Наливайка)…  А ще самостійно вивчав музичну грамоту. Грав на гітарі, домбрі, мандоліні… Був закоханий у театр - грав в самодіяльних театрах міста.

Працював директором Народний дім міста Стрия (1996-2000). Народним дім продовжував традиції виховного впливу на жителів став центром виховання патріотів , продовжував бути школою українства. Михайло Мандрик був організатором, сценаристом і режисером численних літературно-патріотичних вечорів і заходів, вистав і виставок, подій і зустрічей в Народному домі. Крім просвітянської роботи,  п. Михайло багато займався поточними ремонтами, реорганізацією приміщень, організував малий зал, багато уваги приділяв оформленню внутрішнього інтер’єру, переобладнання сцени. Крім самодіяльного театру створив просвітянську бібліотеку, самотужки художньо оформив Світлицю і музей «Просвіти», який відкрили 8 грудня 1998 р. в день відзначення 130-річчя «Просвіти». Для нього Михайло Мандрик виготовив макети садиби Т. Шевченка, написав олією велику картину символу «Просвіти», на якій жінка з палаючим смолоскипом кличе до світла, образ Матері Божої. У своїй роботі опирався на управу, на активних членів ради «Просвіти», що додавало енергії до праці.

Михайло Мандрик увійшов в історію рідного краю як ініціатор низки значущих культурно-просвітницьких проєктів. Саме йому належить ідея встановлення пам’ятника «Будителям» та створення музейного комплексу «Борцям за волю України». Завдяки його зусиллям були засновані музей «Хліба», а також музей «Січового Стрілецтва», що діє на базі Стрийський фаховий коледж Львівського НУП.

Життя просвітянина Мандрика може слугувати прикладом відданості справі, безперервного самовдосконалення та поступу во благо «Просвіти» і Вітчизни, що притаманне істинній українській еліті, яка завжди з народом бореться, страждає і як смолоскип світити йому всюди, жертвуючи тіло і душу в праці для нього.

    Михайло Мандрик – Почесний громадянин міста Стрия. Лауреат літературно-мистецької премії Благодійного фонду Віктора Романюка за книгу «Стрийщина: шлях до волі».

Помер 17 грудня 2010 року. Похований у Стрию. В пам’ять видатного стриянина Михайла Мандрика у 2021 році на фасаді школи № 2 відкрили меморіальну дошку.

    Творча спадщина М. Мандрика - значний внесок в майбутнє Стрийщини. На його книжках виховуватимуть не одне покоління стриян, які пишатимуться своїм краєм, знатимуть свою  історію і шануватимуть своїх видатних земляків.

📚Література про життя і діяльність Михайла Мандрика

📘Вацівський С. Мандрик Михайло (1931-2010) [Текст] // Стрийщина: Історія в іменах. Кн. 2. - Стрий: Щедрик, 2012. - С.284-285.

📒Дорога до храму [Текст]: [Із ювілейної доповіді з нагоди 125-річчя «Просвіти»] // Хвилі Стрия – Стрий: Щедрик, 1995. - С.61-74.

📙Стрийщина: Сторінки історії. Кн. 1.[Текст]. – Стрий: Щедрик, 2009. - С. 228, 460-462.

📘Миськів Л. Про що шепоче вічність: На стежках пам’яті. Кн. 1. [Текст]/ Л. Миськів. - Львів: «ГАЛИЧ-ПРЕС». - 2019.- С. 230, 235, 268-269.

📗Шлях до волі [Текст]: [Вірш-присвята М. Мандрику] //  Гнатіви Н. та І. Сповідь нашої душі. - Дрогобич: Коло, 2017. – С.75-76.