Василь Нагірний - творець храмів і духу

25 лютого минуло 105 років з дня смерті Василя Нагірного – людини-епохи, чий талант назавжди закарбований в історії Галичини. Хоча земний шлях архітектора завершився понад століття тому, його присутність і сьогодні відчутна у кожному куполі галицького храму, що здіймається до неба.

Народився Василь Нагірний 11 січня 1848 року в селі Гірне. Закінчив Стрийську гімназію, вчився на архітектурному факультеті Львівської політехніки. Закінчив вищі студії у м. Лозанні (Швейцарія), здобувши диплом архітектора. Працював архітектором у Вінтертурі та м. Цюріху, там познайомився з членами української громади, брав активну участь у її заходах.

У 1882 р. повернувся до Львова і цілком присвятив себе архітектурі, кооперативному та культурно-громадському житті.

Йому належать проекти 218 дерев’яних і мурованих церков для міст і сіл Галичини, Волині, Поділля, Буковини, десятки адміністративних і житлових будинків. У церковному, громадському зодчеству використовував елементи українського народного, візантійського, романського, барочного, сецесійного стилів.

У 1898 році – співзасновник першої в Львові професійної організації українських художників «Товариство розвою руської штуки». До економічних заслуг належить заснування у Львові першого споживчого кооперативу «Народна торгівля» на західноукраїнських землях, а згодом був засновником, головним організатором чи головою: ремісниче – «Зоря, страхове – «Дністер», спортивно – «Сокіл», «Народна гостиниця», «Реміснича бурса», спілка жіночої праці «Труд».

Активно підтримував І. Франка, діячів його кола. Був головним редактором газети «Батьківщина». Пропагував ідеї національного кооперативного руху. Його стараннями куплено в центрі Львова дім для матірного товариства «Просвіта», побудовано доми для товариств «Дністер», «Народна гостиниця». Залишив спогади «З моїх споминів» про господарське життя в Галичині до 1920 р., видані і 1935 р., перевидані в 2000 р. Завдяки цьому став одним з найбільших українських зодчих і національних діячів Галичини ХІХ-початку ХХ ст. Помер у 1921 році в місті Долина на Івано-Франківщині. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.  30 грудня 2018 року в селі Гірне на Стрийщині відкрито пам’ятник Василю Нагірному (на місці батьківської хати).

Стиль Нагірного називають новітньою галицькою школою сакрального будівництва. За його проектом в Стрийській громаді збудовано і збережено 6 церков: Собор Пресвятої Богородиці (с.Вівня), Собор Пресвятої Богородиці (смт.Дашава), Церква Покрови Пресвятої Богородиці (с.Олексичі), Церква Святого Миколая (с.Розгірче), Церква Різдва Пресвятої Богородиці (с.Сихів), Церква Різдва Пресвятої Богородиці (с. Ходовичі).

Спадщина Василя Нагірного - це гармонійне поєднання таланту архітектора й мудрості громадського діяча. Зведені за його проєктами храми – не просто архітектурні споруди, а літопис нашої віри й національної ідентичності, викарбуваний у камені на віки.