Богдан Гаврилишин – український, канадський та швейцарський економіст, громадський діяч, візіонер, меценат, член Римського клубу, іноземний член НАН України, президент Фонду Богдана Гаврилишина, співзасновник фонду «Відродження». Був громадянином Канади, але в душі і справах завжди з Україною. Для нього бути українцем означало жити гідно, мислити широко й не чекати вказівок зверху. У цьому – вся його школа менеджменту, філософії й державотворення.
Народився Богдан Гаврилишин 19 жовтня 1926 року в містечку Коропець на Тернопільщині. Три роки Богдан навчався у початковій школі в с. Жизномирі. Потім – у польськомовній Бучацькій державній гімназії, яку після приходу радянської влади перетворили на середню школу. З вересня 1941 року навчався у Чортківській гімназії, а в навчальному році 1943-44 – у Дрогобицькій гімназії. Богдан Гаврилишин був занадто юним, щоб вступити в УПА (в 1944 р. йому було 18 років), проте він «працював для УПА один день». Влітку 1944 р. німецькі дивізії вивозили потягами на схід, і коли один із них зупинився у Славську (містечку на Львівщині), Богдан разом із другом ходили вагонами й, пропонуючи освіжаючі напої, пошепки агітували вояків втекти з потяга й приєднатися до УПА. «Наша місія була захоплююча, проте погано закінчилась. Нас зловили німці й ми отримали щось на зразок «запрошення» до Німеччини». Тобто Гаврилишина вивозять до Третього Рейху. Потім був майже рік важкої праці, жорстокої дисципліни, поганої їжі й жодного «світла в кінці тунелю» до травня 1945-го».
Після 1945 року він перебуває у таборі для переміщених осіб, а 1947 року виїжджає до Канади, де працює лісорубом, організовує вечірні класи для українців, бере участь у діяльності профспілок. Але невдовзі вирішив вступити до університету, а для цього треба було вивчити англійську мову. Він знайшов словник, з якого щодня вивчав по 40 слів. Вступ Богдана Гаврилишина став сенсацією у пресі – як емігрант після війни зміг скласти вступні іспити. Так, він пройшов шлях від лісоруба в Канаді до радника урядів країн світу, просуваючи ідею «Мислити глобально. Діяти локально».
1952 року Богдан Гаврилишин здобуває ступінь бакалавра, а у 1954 році – магістра за спеціальністю «інженер-механік» в Торонтському університеті. У 1954-1960 роках обіймає посади з дослідництва, інженерної справи, менеджменту в Канаді. З 1960 року мешкає у Швейцарії. 1976 року здобуває ступінь Ph. D. з економіки у Женевському університеті.
Майже тридцять років свого життя Гаврилишин присвятив Міжнародному інституті менеджменту МІМ-Женева, де обіймав посади директора з навчання (1960-1968 роки), директора Інституту (1968-1986 роки), почесного науковця (1986-1989 роки). За час свого проживання у Женеві, викладає такі дисципліни, як економічний розвиток, керівництво міжнародними операціями, світове бізнесове середовище, управління державами тощо.
З 1988 року працює на громадських засадах в Україні. З моменту здобуття Україною незалежності Богдан Гаврилишин працюючи в державних установах виступає радником декількох Президентів України, 14–ти прем'єр-міністрів України, голів Верховної Ради.
1990 року Гаврилишин заснував Міжнародний інститут менеджменту в Києві. У 1996-1997 роках – обіймає посаду директора Міжнародної академії довкілля в Женеві.
Протягом цього часу активно проводить семінари, головує на конференціях, читає лекції в університетах для груп фахівців, бере участь як доповідач на міжнародних конференціях у понад 70 країнах світу. Богдан Гаврилишин підготував цілу низку спеціалістів вищої кваліфікації для сотень компаній в усьому світі.
Богдан Гаврилишин був співзасновником Світового економічного форуму в Давосі. Очолюючи Міжнародний інститут менеджменту, він започаткував Європейський форум менеджменту, який у подальшому переріс у всесвітню платформу для спілкування між світовими лідерами. Його вважають хрещеним батьком економічного форуму у Давосі.
Богдан Гаврилишин – Член Пласту – Національної скаутської організації України від 1937 року, належить до куреня «Лісові Чорти» від 1946 року. У 2006-2008 роках – голова Крайової пластової ради – законодавчого органу Пласту.
«Якщо б я не став пластуном, моє життя було би зовсім інакше, я був би зовсім іншою людиною» – казав Богдан Гаврилишин, який вступив до Пласту в 10-літньому віці – старший брат Михайло записав його до пластового табору влітку 1937 року. «Він приїхав зі Львова, привіз мені пластовий однострій, рюкзак, необхідне обладнання, перед цим записавши мене до одномісячного табору.
Михайло переконав маму відпустити мене самого у довгу подорож до табору, назустріч чудовим пригодам».
Коли юний Богдан перебував в одному зі своїх перших таборів, табір відвідав Андрея Шептицького. У своїй книзі «Залишаюсь українцем» Гаврилишин так згадує цю подію: «Він благословив кожного з нас по черзі, сказав кілька слів та пильно подивився у вічі. Мені здалося, що він справді побачив мою душу, хоча в його очах світилася лише доброта. Пізніше в житті я зустрічав визначних особистостей, проте дуже мало людей наблизились до цього старого чоловіка з довгою білою бородою, прикутого до інвалідного візка, при цьому справжнього гіганта духу».
Богдан Гаврилишин дбав про розвиток України, навіть будучи за кордоном. «Україна для мене завжди існувала, хоча б і в думках. Де б я не був, що б не робив, я завжди думав про те, що можна було б корисного зробити для України», – казав Богдан Гаврилишин.
Коли Україна проголосила Незалежність, Богдан Гаврилишин, уже літній, неймовірно багатий та авторитетний у світі чоловік, залишає комфортну Женеву і повертається на Батьківщину.
В 1990 році, залучивши міжнародні інвестиції, Богдану Гаврилишину вдалося залучити міжнародні інвестиції для відкриття у Києві Міжнародного інституту менеджменту. Перша бізнес-школа в СРСР для майбутні керівники компаній та урядових установ, яка навчала українців жити українців за законами вільної ринкової економіки.
Богдан Гаврилишин підтримав першу українську експедицію в Антарктиду. 1995 року Велика Британія передала Україні антарктичну станцію «Фарадей», тепер відому як «Академік Вернадський». Українська сторона придбала цю станцію за символічний 1 фунт стерлінгів. А от на відправлення першої експедиції в Антарктиду коштів не було. Все закінчилося б фіаско, якби наші вчені не вийшли на Богдана Гаврилишина, який тоді очолював міжнародний фонд «Відродження». Почувши про цю проблему, Богдан Дмитрович допоміг першій українській антарктичній групі – фонд виділив кошти на експедицію.
Також Богдан Гаврилишин залучив кошти американського мільярдера Джорджа Сороса, щоб заснувати в Україні «Фонд відродження» для формування громадянського суспільства, де він намагався донести сучасну візію бачення світу, як проходять світові економічні процеси. Намагався донести, як Україна повинна влитися в світ, зокрема у європейський простір.
У 2010 році Гаврилишин заснував БФ «Богдана Гаврилишина», що мав готувати нової генерації молодих українців, здатних осягнули особливості функціонування найкращих країни Європи та сформувати критичну масу людей, яка трансформує Україну.
Головною пристрастю його останніх років стала молодь. Його благодійний фонд запустив програму «Молодь змінить Україну», для талановитих хлопців та дівчат, які за кордон вивчали європейський досвід державного управління.
Найважливіший інтелектуальний спадок, який він залишив нам - «Декларацію відповідальності людини», де у 15 пунктах відобразив різні відповідальності людини, які можуть стати дороговказами до більш демократичного, інклюзивного та ефективного суспільства з точки зору гуманістичних цінностей. Він доводив, що світ занадто зациклився на «правах людини», але забув про «обов’язки». Без особистої відповідальності кожного громадянина жодна країна не побудує успішного майбутнього.
2016 року, за ініціативи Бізнес-школи МІМ-Київ до 90-річного ювілею Гаврилишина, було виведено сорт соняха «Богдан Гаврилишин». А наступного року за сприяння Фонду родини Богдана Гаврилишина було розпочато «Марафон відповідальності» для привернення уваги українців до позитивних змін.
Богдан Гаврилишин 65 років прожив зі своєю коханою дружиною Лені (Леонідою Петрівною). Виховали трьох дітей – двох дочок та сина, які гордяться своїм батьком, шанують пам'ять про нього та продовжують працювати на благо України.
Помер Богдан Гаврилишин 24 жовтня 2016 року в Києві. Прах поховано на кладовищі у рідному селі Коропець, біля могили своєї матері, де він заповідав.
Після 1945 року він перебуває у таборі для переміщених осіб, а 1947 року виїжджає до Канади, де працює лісорубом, організовує вечірні класи для українців, бере участь у діяльності профспілок. Але невдовзі вирішив вступити до університету, а для цього треба було вивчити англійську мову. Він знайшов словник, з якого щодня вивчав по 40 слів. Вступ Богдана Гаврилишина став сенсацією у пресі – як емігрант після війни зміг скласти вступні іспити. Так, він пройшов шлях від лісоруба в Канаді до радника урядів країн світу, просуваючи ідею «Мислити глобально. Діяти локально».
1952 року Богдан Гаврилишин здобуває ступінь бакалавра, а у 1954 році – магістра за спеціальністю «інженер-механік» в Торонтському університеті. У 1954-1960 роках обіймає посади з дослідництва, інженерної справи, менеджменту в Канаді. З 1960 року мешкає у Швейцарії. 1976 року здобуває ступінь Ph. D. з економіки у Женевському університеті.
Майже тридцять років свого життя Гаврилишин присвятив Міжнародному інституті менеджменту МІМ-Женева, де обіймав посади директора з навчання (1960-1968 роки), директора Інституту (1968-1986 роки), почесного науковця (1986-1989 роки). За час свого проживання у Женеві, викладає такі дисципліни, як економічний розвиток, керівництво міжнародними операціями, світове бізнесове середовище, управління державами тощо.
З 1988 року працює на громадських засадах в Україні. З моменту здобуття Україною незалежності Богдан Гаврилишин працюючи в державних установах виступає радником декількох Президентів України, 14–ти прем'єр-міністрів України, голів Верховної Ради.
1990 року Гаврилишин заснував Міжнародний інститут менеджменту в Києві. У 1996-1997 роках – обіймає посаду директора Міжнародної академії довкілля в Женеві.
Протягом цього часу активно проводить семінари, головує на конференціях, читає лекції в університетах для груп фахівців, бере участь як доповідач на міжнародних конференціях у понад 70 країнах світу. Богдан Гаврилишин підготував цілу низку спеціалістів вищої кваліфікації для сотень компаній в усьому світі.
Богдан Гаврилишин був співзасновником Світового економічного форуму в Давосі. Очолюючи Міжнародний інститут менеджменту, він започаткував Європейський форум менеджменту, який у подальшому переріс у всесвітню платформу для спілкування між світовими лідерами. Його вважають хрещеним батьком економічного форуму у Давосі.
Богдан Гаврилишин – Член Пласту – Національної скаутської організації України від 1937 року, належить до куреня «Лісові Чорти» від 1946 року. У 2006-2008 роках – голова Крайової пластової ради – законодавчого органу Пласту.
«Якщо б я не став пластуном, моє життя було би зовсім інакше, я був би зовсім іншою людиною» – казав Богдан Гаврилишин, який вступив до Пласту в 10-літньому віці – старший брат Михайло записав його до пластового табору влітку 1937 року. «Він приїхав зі Львова, привіз мені пластовий однострій, рюкзак, необхідне обладнання, перед цим записавши мене до одномісячного табору.
Михайло переконав маму відпустити мене самого у довгу подорож до табору, назустріч чудовим пригодам».
Коли юний Богдан перебував в одному зі своїх перших таборів, табір відвідав Андрея Шептицького. У своїй книзі «Залишаюсь українцем» Гаврилишин так згадує цю подію: «Він благословив кожного з нас по черзі, сказав кілька слів та пильно подивився у вічі. Мені здалося, що він справді побачив мою душу, хоча в його очах світилася лише доброта. Пізніше в житті я зустрічав визначних особистостей, проте дуже мало людей наблизились до цього старого чоловіка з довгою білою бородою, прикутого до інвалідного візка, при цьому справжнього гіганта духу».
Богдан Гаврилишин дбав про розвиток України, навіть будучи за кордоном. «Україна для мене завжди існувала, хоча б і в думках. Де б я не був, що б не робив, я завжди думав про те, що можна було б корисного зробити для України», – казав Богдан Гаврилишин.
Коли Україна проголосила Незалежність, Богдан Гаврилишин, уже літній, неймовірно багатий та авторитетний у світі чоловік, залишає комфортну Женеву і повертається на Батьківщину.
В 1990 році, залучивши міжнародні інвестиції, Богдану Гаврилишину вдалося залучити міжнародні інвестиції для відкриття у Києві Міжнародного інституту менеджменту. Перша бізнес-школа в СРСР для майбутні керівники компаній та урядових установ, яка навчала українців жити українців за законами вільної ринкової економіки.
Богдан Гаврилишин підтримав першу українську експедицію в Антарктиду. 1995 року Велика Британія передала Україні антарктичну станцію «Фарадей», тепер відому як «Академік Вернадський». Українська сторона придбала цю станцію за символічний 1 фунт стерлінгів. А от на відправлення першої експедиції в Антарктиду коштів не було. Все закінчилося б фіаско, якби наші вчені не вийшли на Богдана Гаврилишина, який тоді очолював міжнародний фонд «Відродження». Почувши про цю проблему, Богдан Дмитрович допоміг першій українській антарктичній групі – фонд виділив кошти на експедицію.
Також Богдан Гаврилишин залучив кошти американського мільярдера Джорджа Сороса, щоб заснувати в Україні «Фонд відродження» для формування громадянського суспільства, де він намагався донести сучасну візію бачення світу, як проходять світові економічні процеси. Намагався донести, як Україна повинна влитися в світ, зокрема у європейський простір.
У 2010 році Гаврилишин заснував БФ «Богдана Гаврилишина», що мав готувати нової генерації молодих українців, здатних осягнули особливості функціонування найкращих країни Європи та сформувати критичну масу людей, яка трансформує Україну.
Головною пристрастю його останніх років стала молодь. Його благодійний фонд запустив програму «Молодь змінить Україну», для талановитих хлопців та дівчат, які за кордон вивчали європейський досвід державного управління.
Найважливіший інтелектуальний спадок, який він залишив нам - «Декларацію відповідальності людини», де у 15 пунктах відобразив різні відповідальності людини, які можуть стати дороговказами до більш демократичного, інклюзивного та ефективного суспільства з точки зору гуманістичних цінностей. Він доводив, що світ занадто зациклився на «правах людини», але забув про «обов’язки». Без особистої відповідальності кожного громадянина жодна країна не побудує успішного майбутнього.
2016 року, за ініціативи Бізнес-школи МІМ-Київ до 90-річного ювілею Гаврилишина, було виведено сорт соняха «Богдан Гаврилишин». А наступного року за сприяння Фонду родини Богдана Гаврилишина було розпочато «Марафон відповідальності» для привернення уваги українців до позитивних змін.
Богдан Гаврилишин 65 років прожив зі своєю коханою дружиною Лені (Леонідою Петрівною). Виховали трьох дітей – двох дочок та сина, які гордяться своїм батьком, шанують пам'ять про нього та продовжують працювати на благо України.
Помер Богдан Гаврилишин 24 жовтня 2016 року в Києві. Прах поховано на кладовищі у рідному селі Коропець, біля могили своєї матері, де він заповідав.
НАГОРОДИ та ВІДЗНАКИ :
Богдан Гаврилишин нагороджений відзнаками президента України Орденом князя Ярослава Мудрого V ст. (19 травня 2005) - за вагомий особистий внесок у розвиток національної економічної освіти, плідну педагогічну діяльність, високий професіоналізм,
Орденом «За заслуги» III ст. (16 жовтня 1996) - за особистий внесок у зміцнення української державності, піднесення авторитету України у світі.
А також нагороджено найвищим орденом України - Орденом Свободи, яким можуть бути нагороджені іноземці (Богдан Гаврилишин зберіг громадянство Канади). Відповідний указ 21 жовтня 2016 року видав Президент України Петро Порошенко, нагородивши Богдана Дмитровича за «визначний особистий внесок у піднесення міжнародного авторитету Української держави, багаторічну плідну наукову та благодійницьку діяльність».
Богдана Дмитровича нагороджено посмертною відзнакою Міністерства закордонних справ України «Почесний амбасадор» у номінації «Справа життя» (2024 р.).
В УКРАЇНІ ВШАНОВАНО ПАМ'ЯТЬ ВЕЛИКОГО УКРАЇНЦЯ:
2017 року благодійницьку справу Гаврилишина продовжила його родина, заснувавши Фонд родини Богдана Гаврилишина.
22 лютого 2018 року Київська міськрада перейменувала вулицю Ванди Василевської у Шевченківському районі Києва на вулицю Богдана Гаврилишина.
16 липня 2021 року Верховна рада України прийняла постанову Про встановлення Всеукраїнського Дня відповідальності людини, який щорічно відзначається 19 жовтня в день народження Богдана Гаврилишина, як автора «Декларації відповідальності людини».
У Коропці діє кімната-музей розташована на першому поверсі будинку культури. У музеї можна побачити стіл, за яким працював Богдан Гаврилишин, його особисті речі, нагороди та багато світлин з різних етапів життя.
У 2011 році Гаврилишин видав автобіографічну книгу «Залишаюсь українцем» з серії «Українці у світовій цивілізації», де підсумував досвід людини, яка побачила майже всі континенти, але не втратила зв’язку з Батьківщиною. "Я написав цю книгу, щоб надихнути молодь мріяти буйно і не боятися відкривати світ», писав він. Книга є джерелом натхнення для мільйонів українців.
А книга «Дороговкази в майбутнє. До ефективних суспільств», що перекладена десятками мов (зокрема французькою, німецькою, корейською, японською, іспанською, польською, українською) – фундаментальне дослідження актуальних питань соціального менеджменту та стала важливим орієнтиром для управлінців та суспільних лідерів. У науковому доробку Богдана Гаврилишина понад 100 робіт з питань менеджменту, освіти в галузі менеджменту, економічній та політичній сферах.
Богдан Гаврилишин – приклад справжнього патріотизму та відданості рідній країні. Богдан Дмитрович не раз публічно казав, що проголошення незалежності України він вважав найщасливішою миттю у житті.
Популяризуймо ідеї і спадщини великого українця, який впродовж свого довгого життя допомагав Україні розвивати свій потенціал.
Нехай буде гідно вшановане ім’я Богдана Гаврилишина, всім нам гордитися його вагомими досягненнями, а молодому поколінню наслідувати і використовувати велике надбання та досвід в своєму майбутньому і розвитку нашої держави
Немає коментарів:
Дописати коментар