Маєстро Бонді

Знаним у світі зробив наш прикарпатський Стрий Богдан Весолоський - король української танцювальної музики, автор понад сотні пісень, музикант, композитор, диригент, головний редактор української редакції канадського радіо, відомий на всіх континентах землі, де живуть українці діаспори.

Богдан Весоловський народився 30 травня 1915 року у Відні, а у 1917 році Весоловські повернулися до Стрия, де проживали багато років.

Батько композитора Остап – досвідчений суддя-цивиліст, був окружним суддею в Стрию, активно працював на благо громади міста, брав активну участь у становленні Західно-Української Народної Республіки. Мати, Марія - громадська діячка, майже двадцять найскладніших років у житті як Стрия, так і Галичини в цілому очолювала осередок стриянок, що згодом переріс у «Союз українок» Стрия. Член повітового комітету Української Бойової Управи. Поєднувала громадську роботу із творчістю – писала сценарії свят, які проводила під псевдонімом Марія Грабовецька. Деякі поезії з часом поклав на музику її син – Богдан. 1940 року була ув’язнена і після п’яти років заслання в Сибір повернулась на рідну землю (померла у 1946 р.).

Відома патріотична родина зробила великий внесок у розвиток громадсько-політичного та культурного життя Стрийщини. Батьки прагнули дати дітям добру освіту. Брат Ярема закінчивши гімназію вступив до Вищої технічної школи у Данцігу. Богдан теж навчався у Стрийській гімназії, одночасно бере уроки музики у Стрийській філії Львівського музичного інституту ім. М. Лисенка.

Ази музичної освіти Богданові Весоловському заклала у рідному Стрию вчителька з гри на фортепіано пані Іваницька. У Стрийському філіалі Вищого музичного інституту вишкіл продовжив видатний галицький композитор Зиновій Лисько. А вже у Львові пощастило навчатися у галицьких корифеїв – Станіслава Людкевича, Володимира Барвінського, Миколи Колесси. Закінчив правничий факультет Львівського університету. Займався спортом, член Пласту. У студентські роки почав писати музику. Одними з перших творів стала пісня «Параска», танго «Ти і твої чорні очі», від якого почалась його композиторська діяльність.

Музика була змістом життя композитора. Уже в 16 років Богдан почав писати музичні твори, у двадцятирічному віці скомпонував одну із своїх найпопулярніших пісень «Прийде вже час». Уже перші музичні твори принесли Богданові Весоловському славу.

У 1930-х роках разом зі скрипалем Леонідом Яблонським (Ябцьом) і акордеоністом Анатолем Кос-Анатольським входив до складу популярної на той час молодіжної «Джаз-капели Яблонського» («Ябцьо-Джаз»; солісткою була Ірина Яросевич). Джаз-капела мала неабиякий успіх на вечірках львівської молоді міжвоєнного періоду, зокрема на корпоративних балах. Твори композитор писав в основному у танцювальних ритмах танго, фокстроту, вальсу, румби. Всі твори відзначаються надзвичайно задушевними, зворушливими мелодіями, ритмічністю і темпераментом.

У грудні 1938 року Весоловський виїхав до Закарпаття для участі в розбудові Карпатської України. Після поразки карпатських січовиків емігрував до Відня, де познайомився і згодом одружився з Оленою Залізняк, дочкою відомих українських громадських діячів. Тут вступив до Консульської академії.

У Відні під час Другої світової війни разом з композитором Андрієм Гнатишиним опрацьовував ноти українських народних пісень для видавництва Бориса Тищенка. У роки війни в подружжя Весоловських народилося двоє синів. Наприкінці війни був урядовцем прикордонної контрольної служби між Австрією і Німеччиною.

У 1949 році за допомогою української громади Канади сім’я переселилася до цієї країни, проживали у м. Содбурзі. Працював у кооперативі музичних інструментів, співпрацював з українським хором, драматичним гуртком. Писав пісні, танцювальні мелодії, організовував оркестри, сам брав участь у них як акордеоніст, піаніст та співак. Видавав ноти і займався грамзаписом власних творів. Згодом перейшов на канадське радіо в м. Монреалі. Був доктором економічних наук, головою української секції радіо «Сі-Бі-Сі».

Багато пісень написано на власні тексти, хоч і звертався до поезії багатьох відомих українських поетів – В. Сосюри, О. Олеся, М. Рильського, В. Симоненка, Г. Чубач та інших. Зокрема Богдан Весоловський, поклав на музику поезії «Життя», «Онученька», «Жоржина», «Білі акації» В. Сосюри, «Ти не прийшла», «Ніч в маю» О. Олеся, «Море радості» В. Симоненка, «На білу гречку впали роси» М. Рильського. Головна частина творчої спадщини збережена в опублікованих творах, платівкових виданнях, зокрема в музичному альбомі «Верба», поч. 1960 рр., обкладинку до якого виконав виходець зі Стрийщини художник Едвар Козак. Другий альбом «Зірка» вийшов у 1967 р., третій «Мрії» - у 1970.

Наприкінці 1960-х років Богдану Весоловському дозволили за канадсько-радянським обміном відвідати Україну. Тоді він побував у Львові, зустрівся зі своїм родичем Остапом Охримовичем, побував на могилі Тараса Шевченка у Каневі. Повернувшись до Канади, невдовзі помер (17 грудня 1971). Тільки Через 20 років дружина виконала його заповіт - урну з прахом Богдана Весоловського поховали у Стрию в родинному гробівці.

Кожен з родини Весоловських залишив помітний слід в історії рідного міста. До скромного гробівця родини Весоловських йдуть люди, хтось завше запалює свічку, а громадою міста вшановується пам'ять цих славних стриян.

Богдан Весоловський, де б він не був, кожної миті жив Україною і своєю творчістю зробив її пізнаваною у світі. Його твори ніколи не покидали рідної України. Найпопулярнішим серед українців на американському континенті стало танго «Лети, тужлива пісне», сповнена туги за рідним краєм.

Не згадуваний у час тоталітарного режиму, нині знову популярний не лише в Галичині, його музика звучить по всій Україні, проводяться Міжнародні фестивалі української ретро-музики імені Богдана Весоловського в Києві і Полтаві, Львові і Одесі. Поверненням музики Б. Весоловського в Україну хрещеним батьком творчості якого став та той час Надзвичайний та Повноважений посол України в Канаді, народний депутат України, наш земляк Ігор Осташ, що долучився до перевидання творів композитора. Багато років посол присвятив відновленню імені та творчості композитора, видав авторську книжку «Богдан Весоловський, або повернення Бонді», разом з кінооператором Олександром Литвиненком створив документальний фільм про цього непересічного українця, якого чужина не зробила чужим у любові до рідної пісні та свого народу.

У 2012 році в Стрию по вулиці В. Чорновола на будинку, де мешкав колись композитор встановлена меморіальна дошка.

А з нагоди 100-літнього ювілею композитора 31 травня 2015р., у Стрию провели музично-пісенний фестиваль та танцювальний флешмоб на проспекті Чорновола перед будинком, де прийшли його дитячі роки.

У 2015 році започатковано щорічний Міжнародний фестиваль української ретро-музики імені Богдана Весоловського.

15 жовтня 2022 року у Національному драматичному театрі імені Марії Заньковецької відбулась прем'єра вистави «Львівське танго» про життя і творчу діяльність Весоловського.

Цьогоріч, після чотирьох років перерви, спричиненої повномасштабним російським вторгненням, повертається тепер вже VII Міжнародний фестиваль української ретро-музики імені Богдана Весоловського «МУЗИКА, ОБПАЛЕНА ВІЙНОЮ». 30 травня у місті Стрий концерт його пам'яті стане першою подією - відкриттям фестивалю.

Композитор Богдан Весоловський належить до когорти визначних українців, які були змушені покинути Україну і стали важливими постатями української культури за кордоном, а також яскравими представниками української культурної дипломатії.

Нині, в умовах, коли ми відстоюємо власну ідентичність, — музика Богдана Весоловського є незнищенним свідченням і беззаперечним доказом того, що українська культура завжди була і є частиною європейського культурного простору.

ЛІТЕРАТУРА

• Богдан Весоловський [Текст] // Маслій М. Золотий вік української естради (1960-1980-ті роки). Кн. 1 / М. Маслій. – Чернівці: Букрек, 2016. – С. 91-94.
• Весоловський Богдан [Текст] // Муха А. Композитори України та української діаспори : довідник / А. Муха. – Київ : Музична Україна, 2004. – С. 52.
• Ковальська Г. Король української танцювальної музики [Текст] / Г. Ковальська // Гомін волі. Стрий. – 2025. – 10 травня. – C. 4.
• Осташ І. Богдан Веселовський, або повернення Бонді [Текст]/ І. Осташ. – Київ : Дуліби, 2013. – 327 с.
• Миськів Л. Про що шепоче вічність : На стежках пам’яті. Кн. 1 [Текст] / Л. Миськів. – Львів : «Галич-ПРЕС», 2019. – С. 13, 140-141, 214-215, 282.
• Молчко У. Весоловський Богдан (1915-1971) [Текст] // Стрийщина. Історія в іменах. Кн. 2 / У. Молчко. – Стрий : Щедрик, 2012. – С. 78-79.