Славні краяни : Євген Олесницький

Євген Олесницький – доктор права, адвокат, дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка,  публіцист, економіст, перекладач,організатор кооперативного руху, політичний, культурний і громадський діяч, голова товариства «Сільський господар».

Народився 5 березня 1860 року в селі Говилові Великому Теребовлянського району Тернопільської області в сім’ї священика. Навчаючись у Першій тернопільській гімназії відразу ввійшов у гімназійне життя і став членом, головою гуртка «Громада», в якому формувався національний світогляд українських гімназистів.

У 1878-1883 рр. навчався на правничому факультеті Львівського університету. Брав участь у роботі товариства «Руська бесіда». Відновив діяльність академічного товариства «Дружний лихвар», ставши його скарбником. Працював  практикантом в адвокатських канцеляріях Львова. Водночас власним коштом видавав «Русько-українську бібліотеку» з творами відомих письменників. У 1880 році став співзасновником народної газети «Діло», згодом разом з однодумцями заснував журнал «Часопись правнича», де друкував статті юридичної тематики. Перекладав художні твори, зокрема п’єси з англійської німецької мов для українського театру. Був референтом театрального театральних справ у «Руській бесіді», «Народному театрі».

У 1891 році склав адвокатський іспит. Постало питання, де почати адвокатську практику, і він зрештою обрав Стрий. Ініціаторами його запрошення стали професор Іван Вахнянин, священник і письменник Олекса Бобикевич.

1 серпня 1891 року тридцяти однорічним Євген Олесницький приїхав до прикарпатського міста Стрий і вже за 10 років оновив дух міста і повіту. Широкий спектр інтересів, освіченість дозволяли йому наполегливо працювати водночас на найважливіших ділянках суспільного життя.

Відкрив у Стрию свою адвокатську канцелярію. Невдовзі запросив представників стрийської інтелігенції і ознайомив їх зі своєю програмою дій. Адвокатську діяльність почав вести українською мовою, сміливо впроваджував у практику українські юридичні терміни, був ревним захисником інтересів стриян. Проти нього піднявся протест з боку польських суддів і адвокатів, але він не відступив від своїх принципів. У 1892 році обраний головою Стрийського товариства «Підгірська рада», а 29 серпня цього ж року за його ініціативою в Стрию засновано філію товариства «Просвіта». Відбувались політичні віча, на яких серед інших виступав також Іван Франко.

У 1894 р. організував першу українську фінансово-кредитну організацію «Каса задаткова», став членом правління і перетворив її в надійну фінансову інституцію для надання селянам коштів на придбання землі, розвиток ремесел і промислів, заснування кооперативів. Його клієнтами були переважно прості селяни. Десятки судових справ обслуговував безкоштовно як правдивий опікун і захисник селян Стрийщини, Жидачівщини, інших повітів.

Євген Олесницький - чудовий промовець, умів словом захопити і переконати слухачів. Брав участь і в політичних судових процесах у Львові, Станіславові, Тернополі, Золочеві, Коломиї, Перемишлі. Іван Франко обрав Є. Олесницького прототипом головного героя роману «Перехресні стежки».

Крім професійної діяльності активно займався і політичною діяльністю. Належав до народової течії, згодом – співзасновник національно-демократичної партії. У 1895 році балотувався послом до Галицького крайового сейму. Кримінальні елементи провокували сутички, бійки, і він програв. Однак у 1990 р. на додаткових виборах став послом до Галицького крайового сейму. Очолював український сеймовий клуб. Важливою справою його життя стало спорудження в Стрию Народного дому за гроші громади, відкритого 1 січня 1901 р.

Євген Олесницький відіграв провідну роль у створенні і розвитку українського молочарського руху на Стрийщині. Результатом стало заснування 1 жовтня 1904 р. в с. Завадові першої української молочарської спілки, яку очолив побратим, місцевий парох Остап Нижанківський та увійшов до складу надзірної ради. Публічний показ здобутків молочарського кооперативу «Маслосоюз» відбувся у 1909 р. в Народному домі під час Першої крайової хліборобської виставки. На цій же виставці відбулися збори товариства «Сільський господар», що змінили його статус і обрали новий провід, а головою  - Є. Олесницького, завдяки якому товариство здобуло значний авторитет серед українського селянства. Реорганізоване товариство реально поширило діяльність на всю Галичину й перебрало на себе майже всю працю, яку до цього часу вели в ділянці сільського господарства «Просвіта» й кооперація

Євген Олесницький, як посол до австрійського парламенту, знав, що уряд давав дотації для підтримки сільського господарства. Таку дотацію голова добився для Крайового Товариства «С.Г». Товариство розрослося у потужну інституцію з філіями у кожному повіті. Успішно розвивалася філія і в Стрию. А ще у співпраці  з «Просвітою» працювало Товариство забезпечень «Дністер» - страхова агенція, вона рятувала українців від обману з боку таких польських і жидівських агенцій. Це була перша українська агенція такого типу.

У зв’язку з обранням послом до віденського парламенту жив у Львові, згодом у Відні. Під час Першої світової війни як посол, виступав переважно з питань бюджету, входив до Загальної Української Ради (ЗУР) у Відні, котра до 1916 року репрезентувала інтереси українства. Найактивнішу роботу вів у економічній секції ЗУР, котра вирішувала відбудови постраждалих від війни земель.

Євген Олесницький - дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка (НТШ). Наукова і публіцистична спадщина обширна. Його статті публікували часописи «Діло», «Господар і промисловець», «Економіст». Наприкінці життя записував події кожного дня, збирав матеріали для майбутніх праць. Залишив незакінчені спогади «Спогади з мого життя», видані в 1935, 2007рр.

Помер 26 жовтня 1917 р. у м. Відні (Австрія) маючи лише 57 років. Його прах перевезли до Стрия, де і похований. Віддати останню шану подвижнику національної ідеї прибув митрополит Андрей Шептицький.

Вулицю в Стрию, на якій жив Євген Олесницький, названо його іменем. На будинку, в якому він мешкав і де знаходилася його канцелярія (нині це Стрийський краєзнавчий музей «Верховина») в 1998 році встановили бронзову таблицю з барельєфом «Стрийської трійці»: Євгена Олесницького, о. Олекси Бобикевича та о. Остапа Нижанківського.

Євген Олесницький цілковито присвятив себе служінню рідному народові та жертовній праці для громади. Його діяльність була такою багатогранною, що іменем Олесницького позначили цілу епоху.

В Центральній бібліотеці ім. М. Шашкевича Стрийської МЦБС є багато краєзнавчого матеріалу про життя і діяльність Євгена Олесницького, які доступні для мешканців громади. 

Євген Олесницький [Текст] : з нагоди 150-річчя від дня народження / Романюк В. Присвяти : вірші. – Стрий : Щедрик, 2015. – С. 82-84.

Миськів Л. Про що шепоче вічність… На стежках пам’яті [Текст] / Лідія Миськів. - Кн. 1. - Львів: «ГАЛИЧ-ПРЕС». - 2019. - С. 108-110, 126, 149, 271-274.

Стрийський некрополь : інформаційно-довідкове видання [Буклет]

Стрийщина. Сторінки історії [Текст] : Кн.1. – Стрий : Щедрик, 2009. – С. 81, 125, 129, 493-494, 561.

Ханас З. Олесницький Євген (1860-1917) [Текст] / Зеновія Ханас // Стрийщина. Історія в іменах. Кн. 2. – Стрий : Щедрик, 2012. - С. 342-344.