Життя віддане Україні

11 січня - 80 років з дня страти (1945 р.) енкаведистами українських патріотів – членів ОУН Зеновія Гойсака та Петра Стефаніва із Дашави, Павла Бабія та Павла Гадяка із Сихова

А в січні 1991 року на місці їхньої страти (біля колишньої макаронної фабрики, м. Стрий, вул. Успенська) встановлено меморіальну таблицю.

Життя славних земляків наповнено боротьбою за волю України. Вони лицарі духу, патріоти, які понад усе мріяли про незалежну державу.

Петро Стефанів народився в 1914 р. в с. Дашава. Закінчив Дашавську середню школу. Брав активну участь у драматичному, хоровому гуртках, був членом товариств «Просвіта», «Сокіл», «Сільський господар». Член ОУН. Отримавши довіру ОУН, громади Дашави, став головою сільського осередку «Просвіти». Забезпечував бібліотеку книгами, газетами, журналами. Проводив бесіди у вихідні та святкові дні на громадські, політичні теми. Залучав молодь, громадськість до роботи в «Просвіті». Організатор аматорських вистав, Шевченківських свят, концертів з нагоди різних свят, концертів з нагоди різних свят і дат. У серпні 1944 р. арештований групою НКВД і ув’язнений в Дрогобицькій тюрмі. Страчений 11 січня 1945 р. в Стрию разом з підпільними борцями за волю України.

Зеновій Гойсак народився 12 листопада 1910 р. Закінчив Стрийську гімназію, де під час навчання належав до 5 куреня пластунів-юнаків ім. Ярослава Осмомисла та філологічний факультет Львівського університету. Член ОУН від 1929р., виконував обов’язки районного провідника в Дашаві, пізніше став заступником провідника округи.

Промовець на студентських дискусіях, легальних молодіжних зборах, мітингах. Через неможливість знайти роботу за спеціальністю працював продавцем кооперативної крамниці в Дашаві. В 1937-1939рр. – політв’язень Стрийської тюрми, польського концтабору в Березі Картузькій. Після звільнення у вересні 1939 року працював учителем української мови і літератури в школі. У 1941 р. проголосив у с. Дашаві Акт про відновлення Української державності. Під час німецько-російської війни вчителював у с. В. Дідушичах. У 1941-1945 рр. – районний, повітовий, надрайонний провідник ОУН Стрийщини. Через переслідування ОУН німцями, посилення діяльності польських боївок перейшов у підпілля. Займався створенням загонів самооборони, що стали основою УПА. Підпільні псевдоніми – Морозенко, Підкова. Загинув 11 січня 1945 р. від рук НКВД за участь в ОУН, підготовку військовиків, забезпечення їх зброєю і харчами.

В смт. Дашава Зеновію Гойсаку в 1992 р. на приміщенні школи встановлено пам’ятну таблицю, а в 2009 р. відкрито пам’ятник роботи скульптора Романа Романовича.

На жаль, зовсім мало інформації про двох інших героїв.

Павло Бабій народився в 1905 р. с. Сихів. Активний член ОУН з 30-х років. Повстанець, сотник УПА. Організатор утворення «Просвіти» в селі Сихів. Проводив підготовку кадрів в УПА. У вересні 1944 року енкаведистам його видав підлий зрадник і після нелюдських тортур Павла Бабія засудили до смерті через повішання.

Павло Гадяк народився 1923 р. в с. Сихів. Активний член ОУН-УПА. Організатор-провідник молодіжної ОУН самооборони. У вересні 1944 року виданий зрадником енкаведистам. Після жорстоких катувань засуджений до смерті через повішання. Був страчений разом з іншими борцями за Україну в Стрию 11 січня 1945 року.

Увіковічнені барельєфи в граніті мають закарбуватися в пам’яті народу, стати прикладом для нащадків.

Запам’ятаймо ці імена. Вони та їхні побратими по боротьбі загинули, щоб гасло «Бог і Україна» стало виміром нашого життя. На їхньому прикладі виростає нове покоління Героїв, яке сьогодні зі зброєю в руках, ціною власного життя знову захищає незалежність Української держави.