Жінка гартована в боротьбі

Ольга Ільків («Роксоляна», «Ольга Звіробій») – учасниця визвольної боротьби, зв’язкова головного командувача УПА Романа Шухевича, політув’язнена, поетеса-піснярка, громадська діячка, Героїня світу.

Ольга Ільків народилася 21 червня 1920 року в Стрию. Навчалась у Стрийській державній початковій школі ім. Ю. Словацького, Стрийській українській початковій школі на Ланах, Стрийській українській гімназії товариства «Рідна школа», Перемишльській українській дівочій гімназії, де вступила до Пласту. Закінчила екстерном Краківський ліцей (Польща), три семестри Львівського медичного інституту ( до окупації Львова більшовиками).

Взимку 1941 року після короткого вишколу була нелегально переправлена через «зелену границю» до Львова, де 24 липня 1941 р. скерована в похідну групу на Житомирщину. Однак після здійснених гестапо арештів членів ОУН у Львові похід скасували. Відтак Ільків працювала в Головній дирекції «Львівської залізниці» друкаркою. На свої документи діставала квитки для оунівців.

З 1942 р. - провідниця жіночої мережі ОУН Львова. 27 квітня 1943 р. взяла шлюб у храмі Преображення Господнього у Львові з Володимиром Ликотою («Данилом»), керівником Стрийського Проводу ОУН (загинув 17 березня 1948 р.). Маму Олі на Різдво 1945 р. заарештували в помешканні при вул. Колонтая, 6 (тепер М. Менцинського) у Львові. Після звільнення Розалію переселили в кімнату без вигод, тому, що її чотирикімнатне помешкання віддали заступникові начальника в'язниці НКВС № 4 (Бригідки).

З 1945 р. Ольга Ільків перебувала в підпіллі, працювала в жіночій мережі ОУН. 11 липня 1946 р. в селі Конюхів Стрийського району народила дочку Дзвениславу. У Княгиничі «Роксоляна» прибула 12 жовтня 1946 р. разом із мамою та дочкою. Там із «Монетою» облаштували конспіративне помешкання для Романа Шухевича. Ольга Ільків сприяла організації підпільної «хати» для «Тараса Чупринки» в селі Грімне Городоцького району. Авторка низки статей про Романа Шухевича. Там 8 грудня 1947 р. народила сина Володимира.

На початку 1950 р. Роман Шухевич через Галину Дидик передав для Ольги «штафетку», у якій рекомендував їй переїхати з родиною на Донбас і створити там осередок ОУН. 14 березня 1950 р. (за день до переїзду) «Роксоляна» поїхала у Львів, щоб попрощатися з подругами, але була заарештована співробітниками МДБ. У 1952 році засуджена Особливою нарадою при МДБ в Києві на 25 років. Ув'язнення відбувала в найсуворіших, закритих тюрмах СРСР - Олександровській, Володимирській централях та Іркутській області. Звільнена 6 лютого 1964 року.

З вересня 1964 р. працювала санітаркою у Львівській обласній лікарні, з 1966 р. - у домоуправі м. Львова двірницею, щоб отримати помешкання та забрати дітей з інтернату. З 1972 р. до виходу на пенсію (1976) працювала у Львівському історичному музеї, згодом - у відділі фондів Музею народної архітектури та побуту у Львові (1977—1979), збирала старожитності на Опіллі, зокрема, на Ходорівщині.

Ольга Ільків брала участь в установчих зборах КУН у Києві (1992) та ОУН в Україні (1993). У 1995—2000 роках була заступницею голови Всеукраїнської ліги українських жінок, із 2003 працювала у Львівському обласному громадському об'єднанні «Комітет Свободи». Була учасницею багатьох наукових та виховних заходів, присвячених визвольним змаганням українців, брала активну участь у політичному житті України, промовець на багатьох громадських та культурних заходах.

Захоплювалася поезією, і сама писала вірші, які поклала на музику Марта Пашківська у 1948 р. У 2015 році Ольга Ільків презентувала свою першу збірку віршів «У тенетах двох «закриток». Авторка слів і мелодії танго «Очі», слів танго «Повстанське танго», «Нічний перехід», «Самітність» (мелодія Марти Пашківської), «Жалобне танго» (мелодія Пави Туртигіної), слів пісні «На постою» (мелодія Володимира Лика).

14 років Ольга Ільків провела в радянських в'язницях. Указом Президента України від 17 січня 2008 р. № 32 нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Членкиня Всеукраїнського об'єднання «Свобода» з 2015 року та Львівського крайового братства ветеранів національно-визвольної боротьби. Довгожителька. Нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня. Удостоєна звання Героїня світу.

Ольга Ільків є однією з героїнь фільму «Три історії Галичини».

Ольга Ільків до кінця життя навчала інших не поступатися свободою своєї Батьківщини. Померла 6 грудня 2021 року у віці 101 року у Львові. Похована 8 грудня на Личаківському цвинтарі.