Пам'яті видатного діяча Степана Охримовича

Степан Охримович – студентський, політичний і громадський діяч, літературознавець, народився 18 вересня 1905 року у місті Сколе в сім'ї греко-католицького священника Богдана Охримовича і Анни Мартинків.

В родині він отримав належне національне виховання, добре знав про поневолене становище українського народу. В юнацькому віці він мав нагоду побачити спроби відновлення української державності, був свідком створення Української народної республіки та Західноукраїнської народної республіки.

Після закінчення початкової школи С. Охримович навчався у Стрийській гімназії, потім - у Львівській Академічній гімназії. Після завершення навчання у 1923 р. склав іспит зрілості з відзнакою. Студіював в Українському таємному університеті у Львові, але через хворобу перервав навчання.  А в 1925 р. здобував освіту на філософському факультеті Львівського університету. Брав активну участь у студентському житті.

Степан Охримович - Член Пласту, засновник куреня старших пластунів «Червона калина». Ініціатор І крайової студентської конференції у 1929 році. Співредактор журналу «Студентський шлях». Член УВО. Він був Делегат Першого конгресу українських націоналістів у м. Віднів 1929р., на якому створена ОУН. Перший організаційний референт крайової екзекутиви ОУН. Співзасновник молодіжних націоналістичних організацій «Група Української державницької молоді», «Союз української національної молоді».

Видав працю «Український націоналізм», був співредактором журналу «Студентський шлях» та видавав підпільний «Бюлетень крайової екзекутиви ОУН. Крайовий провідник ОУН у 1930-1931рр. Підпільні псевдоніми – Обухович, Охрим. Голова Українського студентського товариства в Стрию. Голова товариства наукових викладів ім. Петра Могили у Львові.

Він працював у Національному музеї в Львові, де збирав матеріали до бібліографії мистецтва. Особливо цікавився стародруками, написавши працю про стару книгу, вміщену в часописі «Новий час». Автор статті про свою працю в музеї, надруковану в збірнику «25-ліття Національного музею». Склав покажчик творів Івана Франка. Готував монографію про Леся Мартовича. Працював у НТШ.

Стрийщину, де жив у своїх батьків С. Охримович, оминула хвиля жорстокої «пацифікації» і навіть масових арештів, а тому й Крайовий Провідник не був ув'язнений.

Але в березні 1931 року, коли на західноукраїнських землях проминула хвиля масових арештів, Степана Охримовича несподівано ув'язнено й піддано поліційному слідству із застосуванням найжорстокіших тортур. Слідство не дало поліції бажаних наслідків, бо він ні в чому не признався й не дав жодних показань щодо діяльності ОУН. Тому його було звільнено зі слідчої в'язниці, але з дуже підірваним здоров'ям, як наслідок побоїв у в'язниці.

10 квітня 1931 року, у Великодну П'ятницю, кілька днів після виходу з тюрми, Степан Охримович помер у домі своїх батьків у селі Завадів, де і похований. Похорон відбувся на самий Великдень і був величною національною маніфестацією, закінчився піснями: «Ви жертвою в бою», «Видиш, брате мій» та «Гей у лузі».

«…Заходяче сонце кидає останні проміння на домовину, на яку складено пластовий капелюх, хустину й терновий вінець …

Так не стало одного з юнаків, отих «дітей сонця і весни», що літом бачать їх полонини Карпат, ріки Волині й Підкарпаття. Так не стало одного Вірла-Скоба, що хотів «знятися над хмари, проміряти тернистий шлях України і ввести Вітчизну на дорогу щастя», як кажуть слова пластової присяги. Так не стало одного «лицаря абсурду», що з вірою в краще майбутнє Української Нації вів українську молодь по шляху праці, пожертви і відданости Батьківщині. Так не стало одного шляхетного, доброго сина України, що впав при праці на шляху реалізації великої ідеї - Самостійної Соборної України.

Пам’ять про Степана Охримовича назавжди залишиться в історії України та рідної Стрийщини.